462/4325/16 Про визнання права власності в порядку спадкування - 27.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова у складі судді Румілової Н. М. від 27 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 30 липня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6, з яким вони проживали разом на час смерті. Після смерті батька відкрилась спадщина на майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначали, що вони звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належну їм частку у спадковій квартирі, проте їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця, які знаходилися у відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач не надав їм правовстановлюючі документи для оформлення спадщини в нотаріальній конторі, позивачі просили визнати за кожним із них право власності на 4/18 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 4/18 частини квартири АДРЕСА_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачі на час смерті спадкодавця проживали з ним разом, заяви про відмову від спадщини не подавали, тому в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину. Враховуючи належність їм на праві спільної сумісної власності кожному по 1/6 частини спадкової квартири та прийняття в установленому законом спадщини після смерті батька, то їх частки у спірній квартирі збільшились до 4/18 за кожним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 1/18 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про визнання позивачів такими, що в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6 відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно. Однак, враховуючи, що кожному із позивачів належить по 1/6 частини спірної квартири як частки у приватизованому майні з іншими співвласниками, то кожен із них у порядку спадкування набув право власності лише на 1/18 частини спірної квартири.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх фактичних обставин справи; не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця з ним разом не проживав, а фактично з 1999 року мешкав разом зі своєю сім'єю у будинку АДРЕСА_2, а його реєстрація не відповідає фактичному місцю постійного проживання, що власне позивач визнав у судовому засіданні. Відтак, ОСОБА_1 не є таким, що в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька. Що стосується спадкоємця ОСОБА_4, то відсутнє його порушене право, шо підлягає захисту в судовому порядку, оскільки постанова нотаріуса про відмову йому у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня. Суд не вирішив питання про застосування позовної давності, яка була подана відповідачем до ухвалення рішення судом першої інстанції в усній формі. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач був відсутній в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції, тому з письмовою заявою про застосування позовної давності звернувся до апеляційного суду. Разом із тим, суд відкрив провадження за обставин не сплати позивачами судового збору, що є підставою для закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а на спірні правовідносини, які є триваючими, інститут позовної давності не поширюється. Просив касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 462/4325/16-ц з Залізничного районного суду м. Львова. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1, виданим у вересні 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно, в тому числі й на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 є дітьми померлого ОСОБА_6 та спадкоємцями за законом.

03 грудня 2010 року ОСОБА_5 подав до другої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадщину, зазначивши, що інших спадкоємців, крім нього, немає.

23 березня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке за відсутності правовстановлюючих документів на спірну квартиру отримати не змогли.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин першої і третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , чинної на час виникнення спірних правовідносин, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки, виданою ЛКП "Нове" № 5015 від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 1981 року та 1975 року відповідно і були зареєстровані за цією адресою на день смерті спадкодавця.

Доказів подання позивачами заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених судом обставин, висновки суду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України є такими, що фактично прийняли спадщину після смерті батька, є правильними.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції встановивши обставини у справі у їх сукупності та дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 мають право на 1/18 частини кожен спірної квартири.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Посилання ОСОБА_5 касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту його спільного проживання із спадкодавцем на день його смерті не узгоджуються з матеріалами справи, а заявником не спростовано, що зазначена в довідці про склад сім`ї від 13 липня 2017 року № 5015 інформація не відповідає дійсності.

Відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не впливають на правильність висновків суду по суті вирішеного спору, враховуючи предмет і підстави поданого позову та характер спірних правовідносин.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постановусуду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.