754/2508/13-ц Про повернення виконавчого документа стягувачу - 27.01.2020 Прийняття

заінтересована особа - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Звенигородського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області Карташев Сергій Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Клочко І. В. від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А. від 01 серпня 2018 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Звенигородського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (далі - ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області) Карташева С. В., боржник - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що при винесенні 29 вересня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець не виконав вимог статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ), зокрема, не вжив усіх належних заходів щодо належного виконання рішення суду про стягнення коштів та для розшуку майна боржника.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташева С. В. та скасувати постанову від 29 вересня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року в задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що винесена старшим державним виконавцем ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37Закону № 1404-VIII є правомірною, оскільки державним виконавцем вжито вичерпний перелік виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, вчинялись дії з розшуку безпосередньо самого боржника, так і належного йому майна, на яке може бути звернуто стягнення, проте такі дії виявилися безрезультатними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк", правильно виходив із того, що державний виконавець Карташев С. В. обґрунтовано повернув виконавчий документ стягувачу, про що виніс відповідну постанову, оскільки на виконання вимог Закону № 1404-VIII (1404-19) державним виконавцем були направлені запити у відповідні установи з метою розшуку місцезнаходження самого боржника, встановлення належного йому на праві власності майна. Виявлені банківські рахунки були порожніми, зареєстрований за боржником транспортний засіб, розшук якого здійснювали працівники поліції, не було виявлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ПАТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нову постанову про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема, не врахували, що державний виконавець Карташев С. В. не реалізував всіх заходів примусового характеру, передбачених Законом № 1404-VIII (1404-19) щодо розшуку боржника та встановлення належного йому на праві власності майна, на яке може бути звернуто стягнення, та передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Зокрема, не здійснено запит до банківських установ про розрахункові та депозитні рахунки боржника; боржник не викликаний до державного виконавця; не здійснено розшук боржника та його майна; не проведено перевірку його майнового стану. Такі дії свідчать про те, що мала місце бездіяльність державного виконавця, що вказує на його упередженість та безвідповідальне ставлення до покладених до нього Законом № 1404-VIII (1404-19) обов'язків.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/2508/13-ц з Деснянського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 11 квітня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1864/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" боргу в сумі 15 246,68 у.о. та 65 437,27 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. від 15 квітня 2015 року за заявою ПАТ "Родовід Банк" відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. від 29 вересня 2017 року виконавчий лист № 2-1864/2013 повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII (1404-19) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Права та повноваження державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження передбачені частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII.

Пунктом 7 частиною першою статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Матеріалами справи узгоджується, що державний виконавець здійснював запити до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником ОСОБА_2 ; накладав арешт на грошові кошти боржника, які знаходяться на рахунках ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ПАТ КБ "Приватбанк"; оголосив належний боржнику транспортний засіб марки "Mitsubishi", 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, у розшук; тимчасово обмежив боржника у праві виїзду за межі території України до моменту виконання ним своїх зобов`язань; направляв платіжні вимоги до банківських установ щодо списання з рахунків боржника ОСОБА_2 коштів за для погашення заборгованості, які були повернуті без виконання, у зв`язку з їх відсутністю.

З метою розшуку боржника та належного йому майна державним виконавцем було винесено постанову про примусовий привід боржника; неодноразово здійснювався вихід за місцем проживання боржника ОСОБА_2 . Проте за вказаною у виконавчому листі адресою боржник не проживав, належного йому майна виявлено не було та встановити його дійсне місце перебування виявилось неможливо, про що було складено відповідні акти від 09 червня 2016 року, 13 березня та 26 вересня 2017 року.

Установивши, що державний виконавець ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташев С. В. здійснив передбачені Законом № 1404-VIII (1404-19) заходи щодо встановлення місцезнаходження боржника ОСОБА_2 та належного йому на праві власності майна, на яке може бути звернуто стягнення, проте вказаних обставин не встановив, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність винесеної державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець Карташев С. В. не вжив всіх належних заходів для встановлення на праві власності майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не узгоджуються з матеріалами справи. Касаційна скарга не містить посилання на докази незаконності дій державного виконавця та належність на праві власності майна у боржника, що не було виявлено державним виконавцем.

Указані в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій по суті вирішення спору, тому вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

З урахуванням наведеного висновки судів попередніх інстанцій про правомірність повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII є правильними.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.