Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 451/784/17
провадження № 61-40344ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дмитрівський навчально-виховний комплекс,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 липня
2017 року у складі судді Мулявка О. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів:
Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дмитрівського навчально-виховного комплексу про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період з 12 січня 2004 року по 29 грудня 2015 року вона працювала на посаді прибиральника службових приміщень Дмитрівського навчально-виховного комплексу (далі - Дмитрівський НВК). Відповідно до наказу директора Дмитрівського НВК № 75 від 07 грудня 2015 року, що ґрунтувався на даних, викладених у акті від 04 грудня 2015 року про нібито неякісне прибирання нею відведених площ, вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Зазначила, що оспорюваний наказ не був їй вручений особисто та не скеровувався на її адресу поштовим відправленням. У подальшому на її інформаційний запит від 03 березня 2017 року нею 13 березня 2017 року отримано належним чином завірену копію цього наказу. Наказ № 75 від 07 грудня 2015 року вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до пунктів 1, 4 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Також вказала, що дисциплінарне стягнення накладено на підставі акта від 04 грудня 2015 року, який, на її думку, є нікчемним, оскільки в ньому не зазначено номера документу. В акті констатовано, що всі прибиральниці школи ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ) неякісно прибирають відведені їм площі, що не відповідає вимогам санітарії. При цьому не констатовано фактів порушення нею трудової дисципліни і не зазначено, порушення яких саме пунктів посадової інструкції мало місце. ОСОБА_1 зазначила, що вона пропрацювала в Дмитрівському НВК більше 10 років, на протязі яких не мала жодного дисциплінарного стягнення, а фіксування проступків, якщо такі навіть і були, нікчемними актами на групу осіб не має жодних ознак систематичності та не свідчить про порушення нею обов`язків, визначених статтею 139 КЗпП України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила скасувати наказ Дмитрівського НВК № 75 від 07 грудня 2015 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20 липня
2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дмитрівського НВК про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дмитрівського НВК про скасування дисциплінарного стягнення відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 по суті є безпідставними. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани роботодавцем було дотримано вимог трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 рокуі прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували вимоги статті 147, частин першої, третьої, четвертої статті 149 КЗпП України, порушили положення частини першої статті 79, частини шостої статті 81 ЦПК України, неправильно оцінили докази, не врахували, що обов`язок з доказування правомірності винесення спірного наказу покладається на роботодавця, а також не перевірили повноваження особи, яка діяла від імені Дмитрівського НВК. Також ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Ніткевича А. В.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Дмитрівський НВК просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 серпня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 12 січня 2004 року ОСОБА_1 працювала на посаді прибиральниці у Дмитрівському НВК і була звільнена наказом від 29 грудня 2015 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказ про звільнення ОСОБА_1 оспорювала у справі № 451/122/16-ц за її позовом до Дмитрівського НВК про поновлення на роботі, за наслідками розгляду якої рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року, в задоволенні її позову було відмовлено.
Відповідно до наказу Дмитрівського НВК від 03 серпня 2015 року № 22 "Про закріплення для прибирання площі приміщень школи за прибиральницями на 2015-2016 навчальний рік", з метою забезпечення організованого прибирання приміщень школи та дотримання належного санітарно-гігієнічного їх стану, призначено ОСОБА_8, завгоспа школи, відповідальним за веденням щоденного контролю за станом приміщень навчально-виховного комплексу.
Вказаним наказом за кожною з прибиральниць закріплено площі приміщень школи для прибирання. За ОСОБА_1 для прибирання було закріплено площі: коридору від кабінету англійської мови до хімічного; кабінету англійської мови; кабінету музики; кабінету ОСОБА_7 ; кабінету хімії; кабінету німецької мови; туалету для дівчат на другому поверсі.
21 вересня 2015 року відбулись загальношкільні батьківські збори Дмитрівського НВК, де були присутні 19 вчителів та 37 батьків, які вирішили, що адміністрації школи необхідно вжити заходів щодо покращення стану та якості прибирання приміщень школи.
Розпорядженням директора Дмитрівського НВК від 27 листопада 2015 року зобов`язано прибиральниць службових приміщень працювати в режимі нормованого робочого дня за графіком, встановлено чергування, визначено обідню перерву, встановлено щоденне вологе прибирання під час третього уроку в коридорах, щоденне дворазове прибирання туалетів, щоденне загальне прибирання школи.
На підставі наказу від 07 грудня 2015 року № 75 ОСОБА_1 було оголошено догану за систематичне невиконання посадових обов`язків, порушення розпорядження директора Дмитрівського НВК від 27 листопада 2015 року. З цим наказом позивача ОСОБА_1 було ознайомлено під розписку, що підтверджується її підписом на наказі.
Наказ було видано на підставі акту від 04 грудня 2015 року, складеного комісією у складі: директора школи - ОСОБА_15., відповідального за збереження життя і здоров`я учнів, ТБ під час навчально-виховного процесу - ОСОБА_10, членів профспілкового комітету: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, завгоспа ОСОБА_8, про те, що під час перевірки стану прибирання класних приміщень виявлено, що коридор біля їдальні неякісно прибраний, сходова клітка між першим поверхом і фізичним кабінетом, у фойє не виметено сміття з-під батарей, всі туалети не прибрані, у майстерні підвіконники і станки з шаром пилу і павутиння, також не прибраний зал їдальні, не помиті плафони. ОСОБА_14, які використовувались під час посвяти пам`ятної дошки, були не прибрані та залишені біля входу. Комісією встановлено, що всі прибиральниці школи ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ) неякісно прибирають відведені їм площі, що не відповідає вимогам санітарії.
Зі змістом акту від 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 було ознайомлено, що підтверджується її підписом на акті. Письмові пояснення ОСОБА_1 надавати відмовилась, що підтверджується актом від 04 грудня 2015 року, складеним комісією в складі: голови профспілкового комітету - ОСОБА_12., членів профспілкового комітету ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та завгоспа ОСОБА_8 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Згідно з вимогами статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно з частиною першою статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина друга статті 149 КЗпП України).
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частини третя-четверта статті 149 КЗпП).
Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147- 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ від 07 грудня 2015 року № 75 про оголошення ОСОБА_1 догани за систематичне невиконання посадових обов`язків винесений Дмитрівським НВК з дотриманням вищенаведених норм трудового законодавства. Вказаний наказ був винесений у зв`язку із неналежним виконанням працівником своїх обов`язків, про що вказано в акті від 04 грудня 2015 року, у тому числі незабезпечення належного прибирання приміщень школи, зокрема туалету для дівчат на другому поверсі, обов`язки по прибиранню якого були покладені на ОСОБА_1 згідно наказу № 22 від 03 серпня 2015 року, а від надання пояснень з приводу виявлених порушень ОСОБА_1 відмовилась.
Доводи касаційної скарги відносно упередженості судді Ніткевича А. В. при розгляді цієї справи з посиланням на незгоду з раніше ухваленими суддею рішеннями колегія суддів вважає безпідставними.
Вказані вище та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а значною мірою стосуються необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, постанова Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року є такою, що винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович