344/5031/17 Про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження - 24.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Пастернак І. А. від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської областіу складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., від 26 лютого 2018 року,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку.

Позов мотивовано тим, що 03 липня 2007 року між ОСОБА_2 та банком був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 12 000,00 дол. США. під 13,5% річних із кінцевим строком повернення 02 липня 2014 року. На забезпечення належного виконання кредитного договору між ОСОБА_1 та банком цього ж дня був укладений договір поруки, відповідно до умов якого він виступив поручителем за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, а також договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 . Внаслідок укладених договорів були зареєстровані відповідні обтяження нерухомого майна. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2015 року у справі № 344/7135/15-ц визнано припиненою поруку ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що договір іпотеки є похідним від договору поруки, так як саме на забезпечення виконання поруки було укладено відповідний іпотечний договір, вважає, що договір іпотеки теж підлягає припиненню на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Ураховуючи викладене, просив визнати договір іпотеки припиненим та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 5233535 від 03 липня 2007 року та з Державного реєстру іпотек - запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 8679745.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для припинення зобов`язань за іпотечним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання умов кредитного договору, який забезпечений іпотекою, а вимога про виключення записів про обтяження нерухомого майна є похідною від вимоги про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим. Позивач не спростував наявності заборгованості за основним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що основним зобов`язанням для позивача є порука, оскільки він не є стороною кредитного договору, і зі спливом позовної давності по поруці втрачається і право, яке випливає з іпотечних договорів. Саме на забезпечення виконання поруки укладено відповідний іпотечний договір, тому на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" та враховуючи рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2015 року про припинення договору поруки, похідна від нього іпотека відповідно до іпотечного договору підлягає припиненню, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 12 000,00 дол. США. під 13,5% річних із кінцевим строком повернення 02 липня 2014 року (а. с. 8-10).

На забезпечення належного виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_1 цього ж дня був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед банком у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань ОСОБА_2 та договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 (а. с. 4-7).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 81711718 від 03 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1, накладено обтяження - заборона на нерухоме майно та іпотека (а. с. 12-13).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 вересня 2015 року у справі № 344/7135/15-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2007 року у розмірі 14 685,37 дол. США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 6 688,56 дол. США, що еквівалентно 155 875,55 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом - 7 996,81 дол. США, що еквівалентно 186 364,05 грн, заборгованість по пені - 87 751,19 грн, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 43 938,87 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом - 43 812,32 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1, яка виникла на підставі договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 (а. с. 8-10).

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на прийняте судом першої інстанції рішення від 15 вересня 2015 року, яким визнано договір поруки припиненим, вважає іпотечний договір похідним від договору поруки, у зв`язку із чим просив припинити іпотеку на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За правилами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз положення статті 599 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Належне виконання також включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо. Неналежно проведене виконання не припиняє зобов`язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою

статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10, частина перша статті 60ЦПК України 2004 року). Аналогічні положення містяться в частині першій, третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року). Аналогічні положення містяться в частині шостій статті 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки за договором від 03 липня 2007 року, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами належного виконання в повному обсязі умов кредитного договору від 03 липня 2007 року та відсутності кредитної заборгованості за цим договором, і відтак і наявність підстав для припинення іпотеки як забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_2 перед банком.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань, можуть застосовуватись одночасно і незалежно один від одного, мають аксесорний характер до основного зобов`язання (договір кредитний), а не між собою. А тому приписи інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки.

Крім того, суди врахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 16 листопада 2016 року № 6-1474цс16 та від 22 лютого 2017 року № 6-133цс17, та зазначили, що відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з іпотекодавцем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета іпотеки; а також зазначили, що Закон України "Про іпотеку" (898-15) є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. Отже, вимоги про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо припинення іпотеки на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" внаслідок припинення основного зобов`язання є безпідставні, оскільки відповідно до п. 1.3 договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором про надання споживчого кредиту, а не виконання позивачем договору поруки, а тому визнання рішенням суду договору поруки припиненим у відповідності до частини четвертої статті 559 ЦК України - пропущення шестимісячного строку на пред`явлення вимоги до поручителя, не тягне за собою припинення договору іпотеки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.