Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(судді-доповідача),

Загороднього А.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (далі - Управління) до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Золотоноша Черкаської області (далі - Фонд) про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Золотоноша Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року,

У січні 2015 року Управління звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Фонду заборгованість в розмірі 148 грн 35 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь Управління заборгованість з виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_3 за листопад 2014 року в розмірі 52 грн 86 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з Фонду на користь Управління заборгованість з виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_4 за листопад 2014 року в розмірі 95 грн 49 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивачем у листопаді 2014 року були понесені витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 148 грн 35 коп.

Судами встановлено, що між позивачем і відповідачем у листопаді 2014 року підписувались акти звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За вказаний період відповідачем не прийнято до заліку витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_3 в розмірі 52 грн 86 коп та ОСОБА_4 в розмірі 95 грн 49 коп.

ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи внаслідок нещасного випадку на виробництві, отриманого ним на території колишніх республік СРСР, що підтверджується актом №1 про нещасний випадок на виробництві.

ОСОБА_4, учень Ватутінського міського середнього профтехучилища № 2 під час проходження виробничої практики при виконанні завдання отримав важку травму кисті правої руки, що підтверджується актом про нещасний випадок.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а у разі виплати такої органам Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості щодо витрат по інвалідності ОСОБА_4 суд першої інстанції, виходив з того, що він не перебував у трудових відносинах з Ватутінським міським середнім профтехучилищем № 2, тому підстав для відшкодування витрат, понесених позивачем на виплату пенсії по інвалідності за рахунок відповідача немає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості щодо витрат по інвалідності ОСОБА_4 та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поданні потерпілим акту про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, та низки інших документів, у робочого органу Фонду виникає обов'язок щодо виплати страхових виплат, а також надання медичних та соціальних послуг.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надається, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, пенсія по інвалідності потерпілому є страховою виплатою, яка виплачується застрахованій особі у разі настання страхового випадку.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Частиною другою статті 2 Закону № 1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі -Угода) у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Тому, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою і доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (в тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України у постановах від 4 червня 2013 року № 21-150а13, від 12 листопада 2013 року № 21-394а13.

В частині вимог щодо стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку під час навчання у профтехучилищі, слід зазначити наступне.

У відповідності до частини першої статті 2 Закону № 1105-XIV його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

При цьому застрахованою, у розумінні частини другої статті 6 Закону № 1105-ХІV є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Статтею 8 цього Закону встановлено, що обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

За змістом наведеної вище статті 21 Закону № 1105-XIV разі настання випадку, не пов'язаного з виробництвом, застрахована особа має право на одноразову допомогу.

Частиною шістнадцятою статті 34 Закону № 1105-XIV також передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Згідно з положеннями частини 1 і пункту 4 статті 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Видячи з того, що ОСОБА_4 отримав травму, як учень навчального закладу, та не перебував у трудових відносинах з цим закладом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на виплату пенсії у сумі 95 грн 49 коп відшкодуванню не підлягають. Пунктом 2 Порядку № 5-4/4 (z0376-03) відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, особам, зазначеним у пункті 2 статті 8 Закону № 1105-XIV, не передбачено.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Золотоноша Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.