562/848/17 Про скасування рішення та права власності на земельну ділянку - 23.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимків С. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2, третя особа - реєстраційна служба Здолбунівського районного управління юстиції, про скасування рішення та права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Рішенням Миротинської сільської ради від 01 серпня 2008 року йому наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, проте, реалізувати зазначене право він не зміг із-за певних сімейних обставин.

У жовтні 2013 року до нього звернулась ОСОБА_2, яка є суміжним землекористувачем земельної ділянки, з проханням підписати акт узгодження меж земельних ділянок, оскільки вона оформляла право власності на земельну ділянку.

Враховуючи що межа між їхніми земельними ділянками була позначена протягом тривалого часу належними йому стовпчиками та металевою сіткою, а також те, що він також мав намір оформлювати своє право на земельну ділянку, він підписав означений акт, без встановлення межових знаків. В подальшому відповідач висунула йому вимоги про звільнення належної їй земельної ділянки, оскільки вона має намір встановити свій паркан.

Вважає, що Миротинською сільською радою земельна ділянка площею 0,25 га надана у власність ОСОБА_2 із порушенням норм земельного права та з порушенням його прав та інтересів, оскільки передана у власність відповідача земельна ділянка не відповідає фактичному користуванню суміжними земельними ділянками, поворотні точки та межі не відповідають дійсному розташуванню, та як наслідок він немає можливості виготовити технічну документацію на свою власність - металеві стовпчики з металевої сіткою, що позначають межу суміжних землекористувачів, стала знаходитися на земельній ділянці, яка відповідно до оспорюваного права власності за технічною документацією належить відповідачу ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 07 травня 2014 року № 405, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 5622683800:07:001:0136 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у власність в межах АДРЕСА_2 ОСОБА_2, загальною площею 0,2500 га на території Миротинської сільської ради Здолбунівського району та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у межах АДРЕСА_2 ;

-скасувати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5622683800:07:001:0136, що знаходиться по АДРЕСА_2, зареєстроване реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції в державному реєстрі прав 21 серпня 2014 року, номер запису про право 6776551.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Миротинської сільської ради Здолбунівського районну Рівненської області від 07 травня 2014 року № 405, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 5622683800:07:001:0136 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у власність в межах АДРЕСА_2, ОСОБА_2, загальною площею 0,2500 га на території Миротинської сільської ради Здолбунівського районну та передано ОСОБА_2, у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах АДРЕСА_2 .

Скасовано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5622683800:07:001:0136, що знаходиться по АДРЕСА_2, зареєстроване реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції в державному реєстрі прав 21 серпня 2014 року, номер запису про право 6776551.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що технічна документація виготовлена без урахування поворотних точок та не прив`язана до місцевості, не відповідає фактичному користуванню як самої відповідачки ОСОБА_2, так і позивача ОСОБА_3, а також інших землекористувачів та територіальної громади (в частині розміщення дороги).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка площею 0,25 га надана ОСОБА_2 із порушенням норм земельного законодавства. Також позивач не довів, що внаслідок прийняття Миротинською сільською радою оспорюваного рішення від 07 травня 2014 року № 405 порушено його право користування земельною ділянкою площею орієнтовно 0,15 га, тобто позивачем не доведені підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного ним рішення, яке прийнято в межах повноважень і відповідає нормам чинного законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини другої статті 367 ЦПК України дослідив лише докази, на які було посилання в апеляційній скарзі та взагалі не дослідив докази, на які він посилався у відзиві на апеляційну скаргу. Набувши право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруду, він також набув право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

Також апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, враховуючи характер виниклих між сторонами правовідносин, зокрема підлягали застосуванню норми статей 317, 319 ЦК України, а також стаття 95 та частина друга статті 152 ЗК України.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції, встановивши невідповідність конфігурації земельної ділянки ОСОБА_2, відображеної в технічній документації із землеустрою, тій що є на місцевості, переконавшись у наявності помилки у визначенні поворотних точок меж земельної ділянки, врахувавши всі вимоги закону, дійшов правильного висновку, що позов обґрунтований належними доказами.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення- без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що сторони є суміжними землекористувачами.

Згідно з витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 червня 2008 року № 19323615 ОСОБА_1 належить на праві власності домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Домоволодіння складається із житлового будинку, господарських споруд, огорожі у вигляді металевої сітки.

Земельна ділянка, кадастровий номер 5622683800:07:001:0136, загальною площею 0,25 га, що знаходиться по АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 серпня 2014 року № 25961143, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 серпня 2014 року за № 25961460.

Рішенням Миротинської сільської ради Здолбунівського району від 01 серпня 2008 року № 356 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_2, та земельну ділянку орієнтовною площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Івачків.

Рішенням Миротинської сільської ради Здолбунівського району від квітня 2011 року № 86 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання проекту, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовно площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель в межах АДРЕСА_2 .

Рішенням Миротинської сільської ради Здолбунівського району від 07 травня 2014 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5622683800:07:001:0136 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд у власність в межах АДРЕСА_2, загальною площею 0,25 га на території Миротинської сільської ради Здолбунівського району та згідно із пунктом 2 вказаного рішення земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 .

Тобто земельна ділянка, землекористувачем якої є ОСОБА_1, перебуває в його користуванні, проте її межі не установлені та технічна документація на неї не виготовлена, при цьому межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки визначені згідно із технічною документацією.

Під час оформлення ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, наданої їй у власність, ОСОБА_1 підписав акт узгодження меж суміжних земельних ділянок та не заявляв жодних претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки відповідача.

Відповідно до рис. 1 та рис. 2 висновку судової земельно-технічної експертизи від 12 березня 2018 року належна ОСОБА_2 земельна ділянка по АДРЕСА_1, межі якої визначені згідно з технічною документацією, не накладається на суміжну земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користуванні позивача.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем не доведено, що внаслідок прийняття Миротинською сільською радою оспорюваного рішення від 07 травня 2014 року № 405 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах АДРЕСА_2 " порушено його право користування земельною ділянкою орієнтовної площею 0,15 га з огляду на те, що межі земельної ділянки, на якій знаходиться належне позивачу домоволодіння по АДРЕСА_2 не визначені згідно з технічною документацією, а тому підстав для визнання недійсним вказаного рішення та скасування права власності відповідача немає.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що набувши право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруду, позивач також набув право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, не заслуговують на увагу. Статтею 120 ЗК України закріплено право набувача будинку, будівель або споруд на користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені (тобто частиною земельної ділянки під будівлями та спорудами) та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Проте позивач, звертаючись до суду з цим позовом та зазначаючи про порушення його прав, документально не підтвердив межі земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому домоволодіння, що в свою чергу виключає можливість для визнання недійсним оспорюваного рішення, при цьому з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається порушень прав позивача внаслідок видачі Миротинською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області оспорюваного рішення.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, враховуючи характер виниклих між сторонами правовідносин, зокрема статті 317, 319 ЦК України, а також статтю 95 та частину другу статті 152 ЗК України є безпідставними, оскільки їх незастосування в оскаржуваному рішенні не впливає на правильність висновків апеляційного суду з огляду на недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Судді:	В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська