Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 359/2054/19
провадження № 61-15577св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ-Україна", ОСОБА_2,
третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 рокуу складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Україна" (далі - ТОВ "АТМ-Україна"), ОСОБА_2 про захист права власності та просила визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ "АМТ-Україна" від 18 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом № 5 від 18 квітня 2018 року, по першому та третьому питаннях порядку денного; визнати недійсними зміни до Статуту ТОВ "АМТ-Україна" у вигляді нової редакції, затвердженої рішенням загальних зборів учасників ТОВ "АМТ-Україна", оформленим протоколом № 5 від 18 квітня 2018 року, зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 19 квітня 2018 року за № 10721050009037807; та визнати недійсним і скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії (державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи) відносно ТОВ "АМТ-Україна".
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що оскаржуване нею рішення загальних зборів товариства "АМТ-Україна" стосується належної їй на праві власності земельної ділянки, яка розташована в м. Бориспіль Київської області.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 рокувідкрито провадження у вказаній справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку з підстав порушення правил підсудності.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 рокубез змін.
Апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування загальних правил територіальної підсудності даного позову є безпідставними, оскільки позов виник із приводу нерухомого майна, розташованого на території м. Бориспіль Київської області, а тому позивач правомірно, не порушивши вимог закону щодо виключної підсудності, пред`явила його за місцезнаходженням майна, і судом було правильно відкрито провадження у цій справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що даний спір мав би розглядатися за правилами підсудності, встановленими статтею 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцезнаходженням обох відповідачів у м. Києві, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, які не стосуються нерухомого майна, а отже провадження у справі відкрито судом першої інстанції з порушенням правил підсудності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 вересня 2019 року справа № 359/2054/19 надійшла до Верховного Суду
26 вересня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України (1618-15) .
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Позови, що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Тобто правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, про право володіння та користування ним тощо.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому ставить питання про захист права власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 0989 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, визнання недійсними змін до установчих документів товариства, скасування запису реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Оскаржуваними рішеннями відповідачі порушують її право на володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Відтак, постановляючи ухвалу про відкриття провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано керувався частиною першою статті 30 ЦПК України та дійшов правильного висновку про те, що ця справа підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області, оскільки у позові ставиться питання щодо правомірності користування належною на праві власності позивачу земельною ділянкою, яка розташована в м. Бориспіль Київської області, а тому правила загальної територіальної юрисдикції в цьому випадку не застосовуються.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що провадження у даній справі відкрито з порушенням правил підсудності є безпідставними.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишитибез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук