Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю:

представника позивача Золотухіна Р.М.,

представника відповідача Корольова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергосервіс до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року,-

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеренергосервіс (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган) від 02.03.2015 року № 0003191702 у частині нарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 100 671,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 846 824,63 грн. та від 29.05.2015 року № 0005681702 у частині нарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 100 671,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 718 692,17 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 року № 0005681702 у частині нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем у розмірі 1 100 671,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 718 692,17 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили того, що у зв'язку зі сплатою військового збору за місцезнаходженням відокремлених підрозділів платника податків, обов'язок зі сплати відповідних сум з військового збору є виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на визначений податковим законодавством обов'язок платника податку сплачувати військовий збір до державного бюджету, а отже, сплата військового збору позивачем до місцевого бюджету, фактично свідчить про невиконання обов'язку щодо сплати такого збору.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти нарахування та своєчасності перерахування військового збору за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 12.02.2015 року № 82/08-28-17-032/34063592.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6, п. 16-1 підр. 10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) та п. 57.1 ст. 57, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України у частині не перерахування військового збору нарахованого на доходи (нараховані, сплачені) фізичних осіб на відповідний рахунок Державного бюджету України, відкритий в органі Держказначейства за місцем податкової адреси (реєстрації) підприємства (м. Запоріжжя, Ленінський район) на загальну суму 1 100 671,36 грн., у частині не нарахування військового збору з нарахованого (виплаченого) фізичним особам (працівникам) доходу, які відносяться до цеху по ремонту обладнання Зуєвської ТЕС, на загальну суму 142 872,39 грн. та не перерахування військового збору з нарахованого (виплаченого) фізичним особам (працівникам) доходу, які відносяться до цеху по ремонту обладнання Зуєвської ТЕС на відповідний рахунок Державного бюджету України, відкритий в органі Держказначейства за місцем податкової адреси (реєстрації) підприємства на суму 144 021,83 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що Товариством перераховано військовий збір до місцевого бюджету, в той час, як податкове законодавство визначає обов'язок сплати такого збору до державного бюджету.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року № 0003191702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 2 178 213,08 грн., у тому числі 1 244 693,19 грн. - основний платіж та 933 519,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 року №0005681702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 2 050 080,62 грн., у тому числі 1 244,693,19 грн. - основний платіж та 805 387,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями у частині нарахування основного зобов'язання в сумі 1 100 671,36 грн. та штрафних санкцій на цю суму, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до положень підпунктів 1.1-1.4 п. 16- 1 підр. 10 Інші перехідні положення розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу (п.1.1).

Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.1.2).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п.1.3).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.1.4).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (п.1.5).

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (п.1.6).

Відповідно до положень п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 вказаного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (2456-17) (пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України).

Таким чином на податкового агента покладено обов'язок по нараховуванню, утриманню та сплаті військового збору з доходів фізичних осіб (працівників) до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, під час виплати оподатковуваного доходу; при цьому зарахування утриманого податку відбувається згідно вимогами Бюджетного кодексу України (2456-17) .

Підпунктом 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб за звітний період, перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

За змістом пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у встановленому Бюджетним кодексом України (2456-17) порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України (2456-17) , та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, які відносяться до цеху по ремонту обладнання Ладижинської ТЕС, Луганської ТЕС, Запорізької ТЕС, Курахівської ТЕС, Придніпровської ТЕС, Криворожської ТЕС, здійснював перерахування військового збору з доходів фізичних осіб (працівників) до місцевого бюджету за місцезнаходженням цехів, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень та картки по рахунку № 6417.

Таким чином, позивач сплатив до бюджету військовий збір за місцезнаходженням підрозділів у порядку, передбаченому ст. 168 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином обов'язок платника податку, у тому числі і податкового агента, зі сплати відповідного податку вважається виконаним з моменту сплати у встановлений строк в повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

А згідно ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122 (z0594-02) , єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 та п. 2.3 вказаного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів; тому сплата позивачем військового податку до місцевого бюджету за місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, а не до державного бюджету, не вплинула на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов'язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі, а тому донарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Крім того, надходження військового збору сплаченого позивачем за спірний період до загального фонду державного бюджету за рахунками відкритими в органах Державної Казначейської служби України підтверджується також і наявними в матеріалах справи листами УДКС України у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області, УДКС України у Апостолівському районі Дніпропетровської області, УДКС України у Індустріальному районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, УДКС України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області, УДКС України у м. Ладижині Вінницької області.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 808/3840/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 10.11.2017 року.