639/7347/17 Про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчий лист - 23.01.2020 Прийняття

заінтересована особа - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Негруця Юрій Сергійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова в складі судді Баркової Н. В. від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М. від 12 квітня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області) Негруця Ю. С. від 10 листопада 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчий лист № 2-8/2008 від 25 травня 2009 року, виданий Жовтневим районним судом м. Харкова, виконавче провадження № 20813875).

В обґрунтування доводів скарги заявник зазначала, що постановою від 10 листопада 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, яка отримана нею 02 грудня 2017 року, виконавчий лист № 2-8/2008 від 25 травня 2009 року був повернутий заявнику, на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У виконавчому листі № 2-8/2008 вказано про зобов`язання ОСОБА_2 закласти віконний проїм у буд. літ. Б-1.

Заявник не згодна з постановою державного виконавця Негруця Ю. С. від 10 листопада 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавче провадження 20813875) тому, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2008 року по цьому виконавчому листу не виконано, боржник 9 років ухиляється від виконання рішення суджу, а державний виконавець посилається в оскаржуваній постанові лише на те, що ОСОБА_1 було проінформовано про необхідність здійснення авансового внеску листами від 02 лютого 2017 року та 13 березня 2017 року.

ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати вищезазначену постанову від 10 листопада 2017 року, повернути виконавчий лист № 2-8/2008 для продовження виконавчого провадження № 20813875 без попереднього авансування з боку ОСОБА_1, визнати дії державного виконавця Негруця Ю. С. під час виконання судового рішення неправомірними, зобов`язати державного виконавця Негруця Ю. С. здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , спрямовані на примусове виконання боржником рішення суду, стягнути з боржника ОСОБА_2 всі штрафи, а також кошти на витрати виконавчого провадження, виконавчий збір в повному обсязі, згідно Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця МВ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Негруця Ю.С., визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із положень статей 11, 13, 37, 42, 43 Закону України "Про виконавче провадження" та тих обставин, що винесена 10 листопада 2017 року державним виконавцем МВ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Негруцею Ю. С. постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 закону України "Про виконавче провадження" за умови неодноразового попередження стягувача є законною та підстави для її скасування відсутні, дії державного виконавця здійснені відповідно до закону, в межах повноважень. Суд вважав, що відсутні підстав для задоволення вимог скарги про повернення виконавчого листа для продовження виконавчого провадження без попереднього авансування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні скарги зазначив про те, що оскільки ОСОБА_1, якій були належним чином роз`яснені наслідки відмови від авансування, не здійснила авансування виконавчих дій щодо виконання рішення суду, не вбачає в діях державного виконавця МВ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у харківській області Негруці Ю. С. неправомірності щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була винесена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що дії державного виконавця не відповідають вимогам закону, оскільки виконавчий лист № 2-8/20078, що підлягає поверненню згідно оскаржуваної постанови, був виданий 25 травня 2009 року, спірні правовідносини підлягають врегулюванню Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (606-14) , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яким не передбачалось обов`язковість авансування витрат виконавчого провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 639/7347/17 з Жовтневого районного суду м. Харкова.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 13 серпня 2010 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Лазебо Ю. О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-8/2008, виданого 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова про зобов`язання ОСОБА_2 закласти віконний проїм у буд. літ. Б 1, боржнику запропоновано добровільно виконати рішення до 17 серпня 2010 року.

01 грудня 2010 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ Танцур Є. А. виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа закінчено на підставі частини третьої статті 76, пункту 11 частини першої статті 37, статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-14.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року визнано незаконною постанову державного виконавця від 01 грудня 2010 року, у зв`язку з чим на підставі частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" постановою державного виконавця Давіденко Р. А. виконавче провадження ВП № 20813875 за вищевказаним виконавчим листом відновлено.

30 листопада 2011 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ Давіденко Р. А. за невиконання вимог державного виконавця, а саме виконання виконавчого листа № 2-8/08 виданого 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова про зобов`язання ОСОБА_2 закласти віконний проїм у буд. літ. Б 1 на боржника ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 170 грн на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до квитанції від 10 травня 2012 року № 128 боржником сплачено вищезазначену суму штрафу.

07 грудня 2011 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Давіденко Р. А. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 20813875 на підставі пункту 1 частини першої статті 38, статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а 23 січня 2012 року зазначене виконавче провадження поновлено старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Отальцевою Ю. О. на підставі частини п`ятої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

01 лютого 2012 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ Давіденко Р. А. за невиконання вимог державного виконавця, а саме виконання виконавчого листа № 2-8/08 виданого 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова про зобов`язання ОСОБА_2 закласти віконний проїм у буд. літ. Б 1 на боржника ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 340 грн на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до квитанції від 29 травня 2012 року № 1672 боржником сплачено вищезазначену суму штрафу.

17 лютого 2012 року державний виконавець Жовтневого ВДВС ХМУЮ звернувся до Прокуратури Жовтневого району м. Харкова із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

12 червня 2012 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ Давіденко Р. А. приєднано виконавче провадження № 20813875 до зведеного виконавчого провадження № 33003778, а постановою від 02 липня 2012 року виконавче провадження № 20813875 виведено зі зведеного виконавчого провадження № 33003778 відповідно до положень пункту 11 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

02 липня 2012 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Давіденко Р. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №20813875 на підставі пункту 11 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

20 січня 2014 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Бондаренко П. В., відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відновлення виконавче провадження, у зв`язку зі скасуванням судом постанови про закінчення виконавчого провадження від 02 липня 2012 року.

22 жовтня 2014 року державний виконавець Жовтневого ВДВС ХМУЮ Бондаренко П. В. звернувся у суд з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2014 року у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду відмовлено.

02 грудня 2015 року ОСОБА_1 подала до Жовтневого ВДВС ХМУЮ заяву, у якій повідомила про те, що вона погоджується на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" з подальшим поверненням коштів з боржника ОСОБА_2 у судовому порядку.

Суд також установив, що державний виконавець неодноразово виходив за адресою, зазначеною у виконавчому листі № 2-8/2008, а саме: АДРЕСА_1, та одним із виходів встановлено можливість виконання рішення без участі боржника, про що складено акт державного виконавця від 09 грудня 2015 року, за підписом державного виконавця Негруця Ю. С. та стягувача ОСОБА_1

02 лютого 2017 року (у повідомленні помилково зазначено 2016 рік) за вихідним № 1146 ОСОБА_1 Жовтневим ВДВС м. Харків ГТУЮ було направлено повідомлення про авансування витрат виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-8/2008, виданих Жовтневим районним судом м. Харкова та запропоновано здійснювати авансовий внесок у розмірі 20 000 грн з розрахунку, здійсненого за інформацією з мережі "Інтернет" щодо вартості робіт з демонтажу з розрахунку 250 грн за 1 квадратний метр.

При цьому, ОСОБА_1 попереджена, що в разі відмови від авансування витрат, пов`язаних з залученням необхідних спеціалістів відповідного фаху - суб`єктів господарювання, їй буде повернуто виконавчий документ, на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

20 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Жовтневого ВДВС м. Харків ГТУЮ із вимогою про надання їй у письмовому вигляді нового повідомлення про авансування витрат виконавчого провадження з належною датою у відповідності до чинного законодавства України.

13 березня 2017 року Жовтневий ВДВС м. Харків ГТУЮ повідомив ОСОБА_1 про те, що попереднє повідомлення про авансування витрат виконавчого провадження за вихідним № 1146 було надіслано 02 лютого 2017 року, та вдруге надіслав на адресу ОСОБА_1 примірник повідомлення про авансування витрат виконавчого провадження та копію чеку "Укрпошти" від 03 лютого 2017 року, що свідчить про відправку вищезазначеного повідомлення на адресу стягувача.

17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Жовтневого ВДВС м. Харків ГТУЮ із зверненням, у якому була незгодна з розрахунком суми авансового внеску та просила державного виконавця та керівника виконавчого відділу надати їй інформацію щодо належного обґрунтування суми авансового внеску у розмірі 20 000 грн та обґрунтування суми авансового внеску по кожному з виконавчих листів № 20813875, № 20815396 та № 20814924 окремо.

07 квітня 2017 року за вихідним № 8066 Жовтневий ВДВС м. Харків ГТУЮ повідомив ОСОБА_1 про розрахунок авансового внеску та зазначив, що сума у 20 000 грн є приблизною та може як збільшуватись, що потребує додаткового авансування, передбаченого статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", так і бути достатньою для виконання рішення суду, в такому випадку залишок авансового внеску повертається стягувачу. У разі наявності у ОСОБА_1 більш точних розрахунків щодо необхідної суми, просив повідомити державного виконавця та здійснити необхідний авансовий внесок.

Станом на 10 листопада 2017 року будь-яких коштів, необхідних для виконання рішення суду, на розрахунки Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова не надходило, стягувач не здійснив авансування проведення виконавчих дій, у зв`язку з чим 10 листопада 2017 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у харківській області Негруця Ю. С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_1 за підставами, що передбачені пунктом 4 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю. Державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої влади або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

' 'p' Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції від 21 квітня 1999 року був чинний на момент відкриття виконавчого провадження 13 серпня 2010 року з виконання виконавчого листа № 2-8/2008 та складання ОСОБА_1 заяви від 02 грудня 2015 року про погодження на авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" в зазначеній вище редакції, якою передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) .

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено обов`язковість авансування витрат виконавчого провадження, а саме: у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат. Згідно з частиною другою статті 43 зазначеного закону з метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Ураховуючи наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що винесена 10 листопада 2017 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Негруцею Ю. С. постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за умови неодноразового попередження стягувача, відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для її скасування відсутні. У зв`язку із чим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не знайшли підстав для задоволення скарги про повернення виконавчого листа для продовження виконавчого провадження без попереднього авансування, оскільки як було встановлено судами, що ОСОБА_1, не погоджуючись тільки з розміром авансування, не скористалась можливістю визначення зазначеного розміру за допомогою залучення спеціаліста та не вносила жодної суми в порядку авансування ні на підставі редакції Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) 1999 року ні на підставі чинної редакції закону, незважаючи на те, що особливості виконання зазначеного рішення потребують авансування через залучення відповідних спеціалістів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України (1618-15) не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська

Судді:	С. Ю. Бурлаков
	В. М. Коротун