691/1497/18 Про стягнення аліментів на утримання дитини - 22.01.2020 Прийняття

третя особа - Городищенський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Подороги Л. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з лютого 2014 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 38 162, 00 грн та змінити розмір аліментів, визначений рішенням Городищенського районного суду Черкаської області, стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 в розмірі 200, 00 грн щомісяця, починаючи з дня ухвалення рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист від 18 березня 2014 року та постановою головного державного виконавця Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Брандальського В. В. відкрито виконавче провадження.

У відповідності до довідки-розрахунку заборгованості з аліментів, наданої Городищенським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з лютого 2014 року по жовтень 2018 року становить 38 162, 00 грн.

На момент ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання він страждав на хронічне захворювання та не міг працювати. Аліменти замість нього завжди платила його мати. Протягом 2014 - 2018 років він часто знаходився на стаціонарному лікуванні.

Посилаючись на те, що за станом здоров`я він позбавлений можливості працювати, не отримує доходів, є інвалідом першої групи, пенсію у зв`язку з інвалідністю на момент подачі позову не отримує, визнаний таким, що потребує сторонньої допомоги, позбавлений можливості погасити заборгованість зі сплати аліментів та в подальшому сплачувати у розмірі, встановленому рішенням Городищенського районного суду Черкаської області, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою з інвалідністю першої групи "Б" із 16 квітня 2018 року, а тому має право на отримання пенсії по інвалідності, однак цим правом не скористався, не надав докази розміру понесених витрат на лікування.

ОСОБА_1 сплачує аліменти в мінімальному розмірі, встановленому законом. Встановлено, що у нього існувала заборгованість зі сплати аліментів до його захворювання, відтак відсутні підстави для звільнення від сплати заборгованості.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину скасовано та ухвалене в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Зменшено розмір аліментів на неповнолітню дитину з ј частини всіх видів заробітку на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом І групи "Б" з 16 квітня 2018 року та ним не надано належних доказів неможливості виконання рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2014 року.

ОСОБА_1 з 16 квітня 2018 року є особою з інвалідністю І групи "Б", інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2020 року, потребує постійного стороннього догляду та лікування, тому вимоги позивача в частині зменшення розміру аліментів на неповнолітню дочку підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що судами не враховано ту обставину, що він отримав травму та захворів на туберкульоз, що спричинило необхідність тривалого лікування. У зв'язку з вказаними обставинами він позбавлений можливості працювати та не має будь-яких доходів. Інвалідність першої групи встановлюється у зв`язку з наявністю у особи тяжкого захворювання, тому безпідставними є посилання суду першої інстанції на ненадання доказів розміру понесених витрат на лікування.

Вказав, що не отримував пенсію у зв`язку з наявністю складнощів в її оформленні, оскільки він фактично прикутий до ліжка та проживає у Болградському районі Одеської області, однак зареєстрований у Городищенському районі Черкаської області. Вперше отримав пенсію у розмірі 1 400, 00 грн у квітні 2019 року, тому позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла у нього за період, коли він перебував на лікуванні, тому висновки судів про те, що вказана заборгованість існувала до його захворювання, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Оскільки рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про зменшення розміру аліментів скасоване постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року, воно в касаційному порядку в цій частині не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

06 вересня 2019 року справа № 691/1497/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з 25 січня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Городищенського районного управління юстиції Брандальського В. В. від 18 березня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2014 року.

Згідно довідки-розрахунку по аліментам від 01 лютого 2019 року № 42542985 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 30 липня 2018 року складає 36 300, 00 грн.

Відповідно до виписки №1388 з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 20 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року.

Згідно до виписки - епікризу № 4432 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 29 вересня 2018 року по 16 жовтня 2018 року.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 880621 ОСОБА_1 є інвалідом І групи "Б" з 16 квітня 2018 року, інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2020 року, дата чергового переогляду 18 травня 2020 року, потребує постійного стороннього догляду, частково залежить від сторонніх осіб.

Як вбачається з довідки №3808/03 від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в Ізмаїльському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Одеської області та не отримує (не отримував) пенсію.

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги в управлінні соціального захисту населення №31532 Болградської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 ніяких видів державних соціальних допомог за місцем фактичного проживання не отримує.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Суди встановивши, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася у ОСОБА_1 за період з лютого 2014 року по жовтень 2018 року, тобто до виникнення у нього тяжкого захворювання, яке призвело до встановлення йому інвалідності I групи, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд з урахуванням стану здоров`я та погіршення матеріального становища ОСОБА_1 дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів, що стягуються на неповнолітнью дочку ОСОБА_3, підлягає зменшенню з ј частини всіх видів заробітку на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм надана належна правова оцінка та вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року залишити без змін.