278/237/18 Про усунення перешкод шляхом знесення самочинно будівництва - 22.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2018 року у складі суді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - об`єднана територіальна громада Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про усунення перешкод шляхом знесення самочинно будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 1822083800:03:001:0541, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка, житловий будинок).

Позивач не має можливості безперешкодно користуватися під`їзною дорогою до свого будинку, оскільки відповідач ОСОБА_2 самочинно заклала фундамент під будівлю шириною 3,5 м та поставила огорожу, чим порушує право позивача.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач, з урахуванням уточнень, просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності, шляхом знесення відповідачами за власний рахунок самочинно встановлених перешкод на дорозі загального користування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні проїзду в АДРЕСА_1 шляхом знесення (за власний рахунок) самовільно побудованої споруди (фундаменту під будівлю), що влаштована на проїзній дорозі, привівши дорогу в стан придатний для користування нею.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704, 80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що проїзд до будинковолодіння позивача не відповідає державним будівельним нормам ДБН 360-92, відповідно до яких встановлено, що до житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатних для проїзду пожежних машин.

Дана невідповідність полягає в розташованні об`єкту нерухомого майна незавершеного будівництвом на проїзді в напрямку до будинковолодіння позивача, чим порушено його право в користуванні проїзду до своєї земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимогах до відповідачки ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з того, що остання не є власником суміжної земельної ділянки з позивачем, а тому не чинить перешкод ОСОБА_1 в користуванні проїзду до своєї земельної ділянки.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

25 січня 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги, що з викопіровки з плану земельної ділянки Корчаківської сільської ради вбачається, що спірної дороги взагалі не існує, а також що дорога має ширину 3,5 м матеріали справи не містять.

Крім того, експертним дослідженням не встановлено, за рахунок яких саме земельних ділянок вказаний проїзд зменшився і з якого часу.

Доводи інших учасників справи:

23 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Житомирського районного суду Житомирської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка яка, яка належить позивачу межує з прилеглою дорогою та земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 .

Із викопіювання з плану забудови села Корчак, Житомирського району вбачається наявність дороги загального користування до земельної ділянки позивача. Спірна дорога проходить поруч із будинковолодінням та земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 .

Листом за № 876 від 20 листопада 2017 року Тетерівська сільська рада на запит позивача повідомила, що згідно плану забудови села Корчак до його будинку по АДРЕСА_1 є проїзд (дорога) шириною 3,5 м. Крім цього вказано, що перешкоди проїзду здійснені зі сторони будинку по АДРЕСА_2, який зареєстровано на ОСОБА_3 .

Актом від 02 травня 2018 року комісією від сільської ради було встановлено факт самовільного будівництва (встановлено фундамент під будівлю) на дорозі по АДРЕСА_2 громадянкою, яка проживає по сусідству - ОСОБА_3 . Також встановлено, що дана земельна ділянка не є власністю останньої, а являється проїздом (дорога шириною 3,5 м.) (а.с. 54).

Комісією сільської ради у складі сільського голови, голови земельної комісії, депутатів сільської ради 09 липня 2018 року було обстежено земельну ділянку ОСОБА_3, про що складено акт, відповідно до якого встановлено самовільне будівництво за межами земельної ділянки ОСОБА_3 та встановлено, що дане будівництво розташоване на землях загального користування (під`їзна дорога до сусіднього будинку) чим перекрито дорогу, що не дає можливості до проїзду. Запропоновано ОСОБА_3 звільнити проїзд та демонтувати незаконно побудоване приміщення.

Згідно державного акту на право власності на землю ІV-ЖТ № 002255, виданого на ім`я ОСОБА_3 в плані зовнішніх меж земельної ділянки здійснено опис меж де зазначено, що за позначенням Б до В - проїзд (а.с. 134).

12 липня 2018 року рішенням 38 сесії Тетерівської сільської ради за № 1450 відмовлено ОСОБА_3 у погодженні меж земельної ділянки зі зміною конфігурації. Даним рішенням також рекомендовано ОСОБА_3 привести межі земельної ділянки у відповідність до Державного акту та демонтувати самовільно збудоване приміщення на проїзній дорозі.

З протоколу № 39 від 12 липня 2018 року сесії сільської ради встановлено, що ОСОБА_3 порушила межі своєї земельної ділянки зазначені в Державному акті та самовільно здійснює будівництво господарської будівлі на землях загального користування (проїзна дорога) чим перекрила її.

Крім цього, висновком земельно-технічного дослідження №400/18 від 05 вересня 2018 року встановлено, що фактичне користування проїзду в напрямку до будинковолодіння АДРЕСА_1 не відповідає користуванню визначеного в плані інвентаризації земель Тетерівської сільської ради (Корчацької сільської ради) та державним будівельним нормам ДБН 360-92. Дана невідповідність полягає в розташованому об`єкті нерухомого майна незавершеного будівництвом на проїзді в напрямку до будинковолодіння позивача. В додатках до експертизи міститься план-схема частини вулиці Дерманська та проїзду до садиби № 23-а, з якої вбачається, що фундамент, розміщений на земельній ділянці ОСОБА_3 значно виступає на частину проїзду, а відтак звужує його (а.с.111).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно статті 391 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно пунктів "г", "е" частини 1 статті 91 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до вимог статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 даної статті ЗК України (2768-14) встановлені шляхи захисту порушених прав.

Суди першої та апеляційної інстанції, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази та висновки експертів у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судами вірно встановлено, що діями відповідача ОСОБА_3 порушено права позивача у користуванні його земельною ділянкою.

Розташування відповідачем самочинного будівництва (фундаменту) є перешкодою для користування позивачем своєю земельною ділянкою, оскільки унеможливлює під`їзд до його земельної ділянки, чим порушено державно будівельні норми ДБН 360-92, відповідно до яких визначено, що вулично-дорожня мережа має бути єдиною для населених пунктів з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць і доріг, інтенсивності транспортного, пішохідного і велосипедного руху, архітектурно-планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища. Також даними нормами визначено класифікацію і параметри вулиць і доріг сільських населених місць, де ширина проїзду має бути 3,5 м, відсутність під`їзду до земельної ділянки є допустимим лише в тому разі, якщо власником такої земельної ділянки і суміжної земельної ділянки, яка забезпечена доступом до під`їзду, є одна і таж особа.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять викопіювання з генерального плану села чи іншої містобудівної документації, яка б містила інформацію про існування спірного проїзду, про те, що експертним дослідженням не встановлено за рахунок яких саме земельних ділянок вказаний проїзд зменшився і з якого часу, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовуються висновками судів першої та апеляційної інстанції, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування таких висновків судів.

З огляду на вищезазначене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зобов`язавши ОСОБА_3 не чинити перешкод позивачу в користуванні проїзду шляхом знесення (за власний рахунок) самовільно побудованої споруди (фундаменту під будівлю), що влаштована на проїзній дорозі, привівши дорогу в стан придатний для користування нею.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.