Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 463/3144/15-ц

провадження № 61-41823св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А.І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Правосудьком Олександром Миколайовичем, на постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що 27 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" за місцезнаходженням відділення банку в м. Севастополь було укладено договір № SAMDN80000740321402 вклад "Стандарт" на 366 днів до 27 липня 2014 року, на момент укладення якого залишок по вкладу становив 2 058,49 доларів США. 04 лютого 2014 року ним здійснено поповнення рахунку на 200,00 доларів США, а 18 лютого 2014 року - на 3 000,00 доларів США, та відповідно до довідки від 12 липня 2014 року № 6177964, виданої Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк", сума грошових коштів на його рахунку за цим договором становила 5 571,56 доларів США.

23 січня 2015 року він звернувся з заявою про повернення банківського вкладу, однак згідно відповіді від 23 лютого 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150215/841 відповідач відмовив йому в поверненні банківського вкладу. Листом директора Департаменту інспектування банків Національного Банку України йому відмовлено в поверненні банківського вкладу та названо його громадянином Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, хоча останній є громадянином України. Між сторонами не було укладено додаткову угоду про продовження строку внесення депозитного вкладу "Стандарт" в доларах США на суму 5 571,56 доларів США. 25 березня 2015 року, 08 травня 2015 року, 10 червня 2015 року, 17 червня 2015 року він звертався до банку з метою повернення внесених коштів, однак відповідач свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув.

Оскільки за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, вважає відмову відповідача у поверненні вкладу незаконною та безпідставною.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача внесені ним на депозит за вказаним договором: 2 058,49 доларів США, 200,00 доларів США та 3000,00 доларів США, на загальну суму - 5 258,49 доларів США, та нараховані на суму вкладу проценти, а саме: 257,85 доларів США - сума процентів за ставкою 9 % річних, нарахованих на вклад у розмірі 2 058,49 доларів США за період з 27 січня 2014 року по 18 червня 2015 року (за 508 днів); 24,66 доларів США - сума процентів за ставкою 9 % річних, нарахованих на вклад у розмірі 200,00 доларів США за період з 04 лютого 2014 року по 18 червня 2015 року (за 500 днів) та 359,51 доларів США - сума процентів за ставкою 9 % річних, нарахованих на вклад у розмірі 3 000,00 доларів США за період з 18 лютого 2014 року по 18 червня 2015 року (за 486 днів), на загальну суму - 642,02 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 5 900,51 доларів США за договором банківського вкладу № SAMDN80000740321402 на вклад "Стандарт" від 27 січня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було представлено суду належні докази, а саме: надана копія договору № SAMDN80000740321402 вклад "Стандарт" від 27 січня 2014 року та копії квитанцій про внесення коштів на рахунок банку, а також заява, адресована ПАТ КБ "Приватбанк" 21 січня 2015 року, в якій він просив повернути суму вкладу та нараховані відсотки на вклад, у зв`язку із закінченням строку дії договору, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів виконання чи невиконання умов вказаного договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що надані позивачем і досліджені судом письмові докази є не достатніми для висновку про те, що грошові кошти в сумі 2 058,49 доларів США, 200,00 доларів США та 3 000,00 доларів США були внесені та/або зараховані банком як вклад відповідно до вказаного договору банківського вкладу та обліковувались на рахунку, відкритому позивачем для зарахування вкладу та процентів, нарахованих на вклад, станом на момент закінчення строку дії договору та/або станом на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Крім того апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність вини відповідача у порушенні зобов`язань за договором вкладу, оскільки позивач пред`явив вимогу до відповідача про повернення вкладу в період окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та після припинення у зв`язку з цими подіями через неможливість здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, які розташовані на цій території, постановою Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 роботи відокремлених підрозділів ПАТ КБ "ПриватБанк" на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, в тому числі й того відділення, де оформлявся наданий позивачем договір, що позбавило відповідача можливості перевірити вказану позивачем інформацію по банківському вкладу за договором від 21 січня 2014 року на її достовірність у зв`язку з відсутністю доступу до необхідної для цього документації, про що позивачу повідомлялось у відповідях на його звернення.

Короткий зміст касаційної скарги

31 липня 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Правосудько О. М. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач надав суду першої інстанції оригінал договору № SAMDN80000740321402 вклад "Стандарт" від 27 січня 2014 року та оригінали квитанцій про внесення коштів на рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується написом судді "З оригіналом вірно" на ксерокопіях вказаного договору та квитанціях, тому твердження відповідача, що вказаний договір не може бути належним доказом, який підтверджував відкриття депозитного рахунку в банку є помилковим. Відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не спростував належними та допустимими доказами вказані обставини, проте позивач довів укладення з відповідачем договору банківського вкладу і внесення коштів.

Крім того, припинення діяльності філії банку на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим не впливає на обсяг зобов`язань банку, оскільки договір банківського вкладу був укладений з банком, а не з філією, яка відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України та частини четвертої статті 64 ГК України не є юридичною особою.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 січня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, за адресою місцезнаходження відділення ПАТ КБ "ПриватБанк": вул. Раєнко, 1а, м. Інкерман, м. Севастополь, було оформлено договір № SAMDN80000740321402 вклад "Стандарт" на 366 днів до 27 липня 2014 року включно.

У договорі зазначено, що залишок по вкладу станом на дату оформлення договору 27 січня 2014 року становив 2 058,49 доларів США.

У договорі також зазначено, що вкладнику відкрито рахунок № НОМЕР_1, на який зараховується вклад та нараховані на суму вкладу проценти за ставкою 9 % річних.

Мінімальний строк вкладу за умовами цього договору становить 6 місяців (пункт 6 договору).

За перші шість місяців проценти нараховуються в повному обсязі.

Пунктом 7 та 15 договору передбачено, якщо після закінчення строку вкладу вкладник не виявив бажання забрати вклад, він автоматично продовжується ще на один строк. Новий строк вкладу і новий мінімальний строк вкладу починається з наступного дня після дати закінчення попереднього строку вкладу.

Строк вкладу може продовжуватись неодноразово, допоки банк не буде заперечувати проти продовження строку вкладу.

Пунктом 9 договору визначено, що проценти за кожний наступний шестимісячний строк вкладу нараховуються вже за іншою, ніж 9 % річних, процентною ставкою, а саме, за ставкою для вкладів даного виду і мінімального строку, яка діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору, інформацію про яку можна дізнатись у відділенні банку або на його сайті.

Пунктом 12 договору передбачено, що за дострокове зняття вкладу до закінчення шестимісячного строку проценти нараховуються за зниженою ставкою - за ставкою вкладу "за вимогою", відомості про яку розміщені на сайті банку, за фактичну кількість днів з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.

Відповідно до пункту 20 зазначеного договору передбачено, що договір оформляється в двох примірниках. Один примірник договору видається вкладнику, а інший - зберігається в банку. При укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами.

Згідно з чеком від 04 лютого 2014 року вказаний у договорі банківського вкладу рахунок 04 лютого 2014 року (в м. Інкерман) поповнено на суму 200,00 доларів США. До цього, на особовому рахунку було: 0,00 коштів.

Відповідно до чеку від 18 лютого 2014 року вказаний у договорі банківського вкладу рахунок 18 лютого 2014 року (в м. Севастополь) поповнено на суму 3 000,00 доларів США.

Для підтвердження залишку коштів на рахунку у розмірі 5 571,56 доларів США позивачем надано довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Сімферополь від 12 липня 2014 року, на якій міститься факсимільне відтворення підпису начальника департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м. Сімферополь та відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами із зазначенням, що довідку підготував: Операційний центр NPS.

23 січня 2015 року позивач звернувся з заявою про повернення банківського вкладу, однак згідно відповіді від 23 лютого 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150215/841 відповідач відмовив йому в поверненні банківського вкладу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою 1058 ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору

(стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належного доказу, а саме квитанції або іншого документу, який би відповідав встановленим і наведеним вище вимогам закону, на підтвердження факту внесення вкладу або зарахування залишку вкладу у сумі 2 058,49 доларів США на відкритий для цього і зазначений у договорі рахунок, оскільки позивачем надано лише примірник виданого йому договору банківського вкладу без ощадної книжки або ощадного сертифіката, або іншого документу зі всіма необхідними реквізитами про внесення грошової суми як вкладу або зарахування залишку вкладу на відкритий позивачу рахунок. Крім того, вважаються неналежними докази надані позивачем на підтвердження факту поповнення депозитного рахунку за вкладом готівкою на суму 200,00 та 3 000,00 доларів США, оскільки вони не містять найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, а також підпису працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбитку печатки (штампа) або електронного підпису працівника банку (філії, відділення), засвідченого електронним підписом САБ. Неналежним доказом колегія суддів вважала довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Сімферополь від 12 липня 2014 року, надану позивачем для підтвердження залишку коштів на рахунку по вкладу у розмірі 5 571,56 доларів США, оскільки на цій довідці міститься лише факсимільне відтворення підпису начальника департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м. Сімферополь та відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами, а за встановлених обставин припинення роботи Кримської філії та відділень ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Севастополь внаслідок окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у квітні 2014 року, що підтверджується постановою Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", підстав для висновку про те, що назване вище регіональне управління уповноважене на здійснення своєї діяльності від імені юридичної особи - ПАТ КБ "ПриватБанк", а посадова особа, факсимільне відтворення підпису якої міститься на цій довідці, є уповноваженим працівником банку, немає.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми договору банківського вкладу та визначають наслідки недодержання письмової форми такого договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом; іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо

(пункт 1.10).

У пункті 10.1 Інструкції № 492 передбачається порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

У пункті 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-109цс17, підстав відступити від яких Верховним Судом не встановлено.

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував того, що пунктом 20 договору № SAMDN80000740321402 вклад "Стандарт" на 366 днів до 27 липня 2014 року визначено, що при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови Правління банку та відтворення відтиску печатки банку технічними печатними засобами. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав для огляду в судовому засіданні оригінал договору та оригінали квитанцій, згідно яких ОСОБА_1 вносив грошові кошти у розмірі 200,00 та 3 000,00 доларів США за депозитним договором до банку, а також надана заява, адресована ПАТ КБ "ПриватБанк" 21 січня 2015 року, в якій позивач просив повернути суму вкладу та нараховані відсотки на вклад.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, саме на відповідача покладається обов`язок довести належне виконання своїх зобов`язань за договором банківського вкладу, а саме доказів того, що кошти були повернуті вкладнику, а також про відсутність коштів на депозитному рахунку позивача.

Проте, відповідачем не надано доказів виконання чи невиконання умов вказаного договору.

Позивач довів внесення грошових коштів на рахунок та існування між ним і відповідачем договірних правовідносин.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту укладення договору банківського вкладу та внесення коштів позивачем є безпідставним.

При цьому, доводи апеляційного суду щодо знаходження відокремленого підрозділу на окупованій території Автономній Республіці Крим та відсутності доступу до банківських документів є безпідставними, оскільки договір укладався не з філією, а безпосередньо з юридичною особою - ПАТ КБ "ПриватБанк", про що зазначено у договорі, а банківські розрахунки між відділенням та безпосередньо банком не повинні бути підставою для покладення проблем діяльності відділення банку на вкладника.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми банківського вкладу (депозиту).

Разом з тим, щодо вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договором банківського вкладу, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Верховний Суд України у постановах № 6-338цс16 від 11 травня 2016 року,

№ 6-36цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-302цс16 від 27 квітня 2016 року висловив правовий висновок що закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Умови договорів банківського вкладу не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.

Судами було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між сторонами 27 січня 2014 року було укладено договір банківського вкладу на строк до 27 липня 2014 року, тобто на 6 місяців.

У пункті 15 договору банківського вкладу "Стандарт" вказано, що після закінчення строку вкладу, якщо Ви не заявили банку про бажання повернути свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неоднократно без Вашої явки в Банк.

Пунктом 12 договору передбачено, що за дострокове зняття вкладу до закінчення шестимісячного строку проценти нараховуються за зниженою ставкою - за ставкою вкладу "за вимогою", відомості про яку розміщені на сайті банку, за фактичну кількість днів з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.

Тобто вказаним договором було передбачено його автоматичну пролонгацію на той же самий строк, до того часу поки вкладник не розірве цей договір.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач починаючи з 23 січня 2015 року звертався з заявою про повернення банківського вкладу, однак згідно відповіді від 23 лютого 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150215/841 відповідач відмовив йому в поверненні банківського вкладу.

Отже, закінчення строку дії договору банківського вкладу, або розірвання договору банківського вкладу на вимогу однієї із сторін, в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання чи додаткової перевірки доказів, обставини справи судом встановлено повно і всебічно, але допущено порушення норм матеріального права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419Ц ПК України (2755-17) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Правосудьком Олександром Миколайовичем, задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року скасувати.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 банківського вкладу залишити в силі.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 14 900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат, здійснених позивачем на оплату правової допомоги, скасувати.

Ухвалити нове рішення у цій частині.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 14 900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат, здійснених позивачем на оплату правової допомоги, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір за касаційний перегляд справи у розмірі 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик