209/450/17 Про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь кредитну заборгованість - 22.01.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Лобарчук О. О. від 25 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В. від 13 березня 2019 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 публічне акціонерне товариство "Альфа-банк" (далі - ПАТ "Альфа-банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 4 106,83 доларів США та 180 519,83 грн, а саме: за кредитом - 2 017,86 доларів США, по відсотках - 2 088,97 доларів США, пеня - 180 519,83 грн, а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказувало, що 08 травня 2008 року ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 800003788, зі строком дії до 08 травня 2023 року, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит

у розмірі 31 455,00 доларів США, яка зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у сумі 31 455,00 доларів США, що підтверджується розпискою з особового її рахунку. ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, у результаті чого станом на 03 січня 2017 року утворилася заборгованість за кредитом - 2 017,86 доларів США,

за відсотками - 2 088,97 доларів США і пеня - 8 180,19 доларів США,

що за офіційним курсом Національного банку України на дату розрахунку становила 222 426,38 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором, ЗАТ "Альфа- Банк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки із фізичною особою-резидентом № 800003788-П.

Позичальнику та поручителю банком була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вона не виконана.

З урахуванням наведеного ПАТ "Альфа- Банк" просило суд позов задовольнити.

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву

до ПАТ "Альфа-банк", треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцев В. О., ОСОБА_3, ОСОБА_2,

про визнання кредитного договору від 08 травня 2008 року № 800003788, укладеного між нею та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим внаслідок виконання зобов`язання належним чином; визнання договору поруки із фізичною особою-резидентом від 08 липня 2009 року № 800003788-П, укладеного

між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим у зв`язку

з припиненням основного зобов`язання; визнання договору іпотеки

від 08 травня 2008 року № 800003788-И, укладеного між ОСОБА_4

та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим у зв`язку із припиненням основного зобов`язання; зобов`язання нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кудрявцева В. О. внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження квартири, яка є предметом іпотеки.

В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що 08 травня 2008 року

між нею та ПАТ "Альфа-банк" було укладено кредитний договір

№ 800003788, відповідно до умов якого банк надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит строком до 08 травня

2023 року у розмірі 31 455,00 доларів США під 13,8 % річних. З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, відповідно до п. 2.9. Розділу № 1 кредитного договору, основним забезпеченням є іпотека об`єкту нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 08 липня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 800003788-П.

Вказувала, що на вимогу банку умови договору частково змінювалися та доповнювалися (зокрема, у зв`язку зі збільшенням курсу долара США до гривні), у тому числі щодо суми основного зобов`язання за договором,

про що між позичальником та банком було укладено додаткову угоду.

Зазначала, що сумлінно виконувала взяті на себе зобов`язання зі сплати щомісячних платежів та сплати процентів за користування кредитними коштами, незважаючи на значні негативні зміни в економіці країни,

що відбувались в 2014 році та значну зміну курсу гривні до долара США, враховуючи, що валюта кредиту, відповідно до п. 2.1. Розділу № 1 кредитного договору був долар США. Починаючи з листопада

2014 року у неї з`явилися непереборні фінансові труднощі, у зв`язку з чим, продовжуючи сплачувати в межах можливості кошти за кредитним договором, звернулася до банку з проханням здійснити реструктуризацію її заборгованості для реальної можливості розрахунку. Проте, будь-якої позитивної для відповіді так і не отримала.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Чуловським В. А., вчинено виконавчий напис від 08 листопада 2015 року

за № 15332 про стягнення на користь ПАТ "Альфа Банк" з неї заборгованості

по кредитному договору, відповідно до якого стягнення заборгованості проводиться за період з 08 червня 2015 року по 02 вересня 2015 року. Сума заборгованості за виконавчим написом складається: за кредитом -

12 615,44 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02 вересня

2015 становить 274 997,90 грн; по відсотках - 721,36 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02 вересня 2015 становить 15 724,58 грн та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 3 000 грн.

Відповідно до графіку погашення заборгованості в період з 08 червня

2015 року по 02 вересня 2015 року позичальником в обов`язковому порядку повинні були сплачуватись лише відсотки за користування кредитом, при цьому, оплата тіла кредиту в цей період не вимагалась, а тому, за цей період було допущено прострочення сплати лише відсотків. Крім того, залишок

по оплаті кредиту встановлений на 02 вересня 2015 року становить

12 616,90 доларів США.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року позовні вимоги

ПАТ "Альфа-банк" задоволено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2017 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року скасовано і справа призначена до розгляду.

Останнім рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року у задоволенні первісного позову ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано кредитний договір від 08 травня 2008 року № 800003788, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим внаслідок виконання належним чином.

Визнано договір поруки із фізичною особою-резидентом від 08 липня

2009 року № 800003788-П, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк", припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію,

а банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту виконання виконавчого напису нотаріуса, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов`язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину, а саме площину виконання судового рішення.

Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що виконання боржником зобов`язань за вчиненим виконавчим написом нотаріуса свідчить про припинення договірних зобов`язань, тому кредитний договір слід вважати припиненим

із моменту сплати коштів у виконавчому провадженні за виконавчим написом. При цьому суд послався на відповідну удову практику Верховного Суду України.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки, суд виходив із того, що вона не є стороною цього договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену

в договорі неустойкуприпиняється у разі пред`явлення до позичальника дострокової вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак з вимогою про отримання виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, Банк не звертався.

Також послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк" просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 травня 2019 року поновлено ПАТ "Альфа-Банк" строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 209/450/17 із Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тому ОСОБА_1 мала б сплатити судовий збір за пред`явлені вимоги, а оскаржувані судові рішення є немотивованими й ґрунтуються на припущеннях. ОСОБА_1 виконавчий напис виконала із затримкою, тому Банк правомірно нараховував їй суми, передбачені статтею 625 ЦК України, а тому у неї є заборгованість і кредитний договір не може бути припиненим. Крім того, проценти та неустойка підлягають нарахуванню до моменту фактичного повернення позики. Зазначається, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору поруки, тому не може оспорювати цей договір і саме з цих підстав суд відмовив їй припинення договору іпотеки.

Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення -без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 травня 2008 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800003788, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит строком до 08 травня 2023 року у розмірі 31 455,00 доларів США під 13,8 % річних.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 08 травня 2008 року

№ 800003788-И, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

08 липня 2008 року між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору 08 травня

2008 року № 800003788.

08 липня 2009 року між ПАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 800003788-П, відповідно до умов якого останній поручився за виконання ОСОБА_1 обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору 08 травня 2008 року № 800003788, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

08 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-банк" заборгованість, що виникла на підставі кредитного договору від 08 травня 2008 року № 800003788.

За розрахунком Банку станом на 03 січня 2017 року утворилася заборгованість за кредитом - 2 017,86 доларів США, за відсотками - 2 088,97 доларів США і пеня - 8 180,19 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату розрахунку становила 222 426,38 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ "Альфа-Банк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.

Щодо припинення кредитного договору

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

ПАТ КБ "Альфа-Банк" використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись до приватного нотаріуса, який 08 листопада 2015 року видав виконавчий напис (а. с. 143, т. 1), кредитна заборгованість несвоєчасно, але погашена в повному обсязі і 27 вересня 2016 року виконавче провадження державним виконавцем закінчено (а. с. 146, т.1).

Такими діями кредитор на власний розсудзмінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки,із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку.

Зазначений висновок відповідає обов`язковій для врахування правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142сво18.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки ПАТ "Альфа-Банк" вимог про стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляло, то в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

Зазначений висновок відповідає обов`язковій для врахування правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, в якій відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, на який посилається Банк; від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18; від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18, в якій відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, на який посилається Банк.

З урахуванням викладеного посилання в касаційній скарзі на інші аналогічні правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені до наведених вище обов`язкових для врахування висновків Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України) є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги Банку в цій частині на висновки суду не впливають, вони є мотивованими і обґрунтованими.

В цій частині (визнання кредитного договору припиненим) згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо припинення договору поруки

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги Банку в частині судових рішень про припинення договору поруки.

Отже, стороною вказаного цивільно-правового договору є Банк і

ОСОБА_2, який за пред`явленим ОСОБА_1 позовом про припинення договору поруки є третьою особою у справі, що не відповідає вимогам статей 10, 11, 30, 118, 119 ЦПК України 2004 року щодо сторін спору. Поручитель ОСОБА_2 позовних вимог про припинення укладеного ним договору поруки не заявляв, доручення на представлення його інтересів

ОСОБА_1 не надавав, участі у розгляді справи не приймав.

Крім того, саме з цих підстав суд відмовив у позові ОСОБА_1 у частині припинення договору іпотеки, що вона не була стороною цього договору.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Оскільки ОСОБА_1 як споживач кредитних послуг звільнена від сплати судового збору, то в силу частини шостої статті 141 ЦПК України понесені ПАТ "Альфа-Банк" судові витрати в частині вимог, за якими касаційна скарга задовольняється, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інших вимог у касаційній скарзі Банк не заявляв.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим скасувати і в цій частині їй в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині (визнання кредитного договору припиненим) судові рішення залишити без змін.

Судові витрати, понесені ПАТ "Альфа-Банк" за подачу касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.