592/7005/15-ц Про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державного акта на землю - 22.01.2020 Прийняття

У липні 2015 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, ОСОБА_2, управління Держземагенства в Сумському районі Сумської області, Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державного акта на землю.

Позов мотивовано тим, що рішенням Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 26 грудня 1978 року та наказом від 21 грудня 1978 року № 233 по колгоспу "Червоний партизан" ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,07 га, за рахунок садиби ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

Згідно архівних даних колгоспу "Червоний партизан" у земельній шнуровій книзі за 1963-1975 роки за ОСОБА_4 рахувалася земельна ділянка, площею 0,31 га.

Зазначала, що за рахунок садиби ОСОБА_4 було також виділено земельну ділянку, площею 0,07 га, для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, а усього із садиби ОСОБА_4 було виділено 0,14 га.

Вважала, що після виділення із садиби ОСОБА_4 земельних ділянок для будівництва будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, площа його земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 у тому ж селі, складала 0,17 га, яка у подальшому була передана у користування ОСОБА_2 . Проте,

23 жовтня 2003 року ОСОБА_2 на підставі рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 15 липня 2003 року ХХІV скликання 6 сесії було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,224 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий № 5910191500:01:005:0090.

Вважала, що під час підготовки та видачі вказаного акта було проведено захват частини земельної ділянки, якою вона користувалася. Разом з тим, акт не відповідає дійсності, оскільки ніякого погодження з ОСОБА_2 меж земельної ділянки, розташованої у

АДРЕСА_3, яка межує з її ділянкою, розташованою

по АДРЕСА_1 у тому ж селі, не проводилося. Крім того спірний акт ні вона, ні члени її родини не підписували, підпис, який стоїть проти її прізвища нею не виконувався, її батьком ОСОБА_5 також не виконувався.

Зазначала, що відповідно до повідомлення сільського голови Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, ним, як сільським головою, державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 не підписувався, на державному акті стоїть печатка Сумської міської ради, але це невірно, оскільки земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту

с. Піщане і цей державний акт повинен підписувати сільський голова Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, а у разі відсутності його заступник і підпис засвідчується печаткою такої сільської ради.

Вважала, що зазначені дії призвели до порушення її права користування суміжною земельною ділянкою, самовільного захвату і зменшення фактичного розміру земельної ділянки, якою вона користувалася відповідно до рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми.

Також, посилалась на те, що у зв`язку із зазначеними порушеннями проводились експертизи, висновками яких було те, що підпис погодження та закріплення у натурі меж земельної ділянки нею і ОСОБА_5 не виконувався, за цим фактом порушувалося кримінальне провадження.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Ковпаківсього району м. Суми від 15 липня 2003 року ХХІVскликання 6 сесії "Про затвердження технічного звіту із складання державного акта на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель" щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, від 23 жовтня 2003 року, серії CM № 121859, виданий ОСОБА_2 та 23 жовтня 2003 року зареєстрований у книзі реєстрації державних актів за № 2083, який виготовлений та затверджений управлінням Державного комітету земельних ресурсів у м. Суми; зобов`язати управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3, кадастровий номер 5910191500:01:005:0090, на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 листопада

2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 15 липня 2003 року ХХІV скликання 6 сесії

від 15 липня 2003 року "Про затвердження технічного звіту зі складання державного акта на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель" щодо земельної ділянки, розташованої у

АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в

АДРЕСА_3, від 23 жовтня 2003 року, серії СМ № 121859, виданий

ОСОБА_2 та 23 жовтня 2003 року зареєстрований у книзі реєстрації державних актів за № 2083, який виготовлений та затверджений управлінням Державного комітету земельних ресурсів у м. Суми.

Зобов`язано управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий № 5910191500:01:005:0090, на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення районного суду мотивовано тим, що передача земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_3 відбулась із порушенням вимог статей 56, 118, 198 ЗК України та пункту 2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, у редакції, що діяла станом на 23 жовтня 2003 року, зокрема: межі спірної земельної ділянки не були погоджені із суміжними власниками та землекористувачами; підпис у спірному акті від імені голови сільської ради виконаний не самим головою, а іншою невстановленою особою, а тому технічна документація, що стала підставою для прийняття рішення Піщанською сільською радою Ковпаківського району м. Суми 15 липня 2003 року XXIVскликання 6 сесії "Про затвердження технічного звіту зі складання державного акта на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель" щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим є правові підстави для визнання рішення сільської ради незаконним, визнання недійним та скасуванню державного акта про право ОСОБА_2 на землю, виданого на підставі зазначеного рішення, та скасування державної реєстрації спірного акта.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_6 задоволено. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми

від 04 листопада 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову з підстав того, що технічна документація, яка стала підставою для прийняття Піщанською сільською радою Ковпаківського району м. Суми 15 липня 2003 року ХХІV скликання 6 сесії щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що земельна ділянка, розташована біля будинку позивача, розташованого по

АДРЕСА_1, була передана у власність ОСОБА_2, знаходилась у її користуванні.

Також, відсутні належні та допустимі докази того, що під час передачі

ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 були порушені межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у тому ж селі, яка знаходиться у користуванні позивача, а тому відсутність підпису позивача в акті про погодження меж земельної ділянки не може бути підставою для задоволення позову щодо визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та скасування державного акта на зазначену земельну ділянку виданого на його ім`я. Крім того, позивачем не обґрунтовано яким чином, підписання оскаржуваного акта не головою сільської ради зачіпають її права, як суміжного землекористувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, зокрема статей 116, 126, 152, 156 ЗК України. Посилалась на те, що під час виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою по

АДРЕСА_1, кадастровий

№ 5910194500:01:006, їй стало відомо, що розмір такої ділянки не відповідає переданому їй на підставі рішення сільської ради розміру, проте розмір суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_3 у тому ж селі, значно перевищує той, що був виділений під час розділу земельної ділянки ОСОБА_4, яка до розподілу становила 0,31 га, та після виділу двом сусідам по 0,07 га, становила 0,17 га, яка і була передана ОСОБА_2 . Проте, в оскаржуваному акті зазначено, що у власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, площею 0,22 га. Заявник вважала, що відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та скасування державного акта на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 . Сум, виданого на його ім`я порушено її конституційне право власності на земельну ділянку за вказаною адресою, яка перебувала у її користуванні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми зазначену цивільну справу.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, ОСОБА_2, управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області, Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державного акта на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018 року призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, посилалась на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу радгоспу "Червоний партизан" від 21 грудня 1978 року

№ 233, ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку виділена земельна ділянка, площею 0,07 га, за рахунок садиби ОСОБА_4 (а. с. 4 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Сумської районної Ради народних депутатів Сумської області від 28 грудня 1978 року № 485, ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1

27 квітня 1987 року виконавчим комітетом Ковпаківської районної ради народних депутатів м. Суми ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Суми (а. с. 8 т. 1).

Рішенням Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми

від 26 листопада 1993 року ХХІ скликання 16 сесії "Про передання громадянам земельних ділянок в приватну власність", ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,07 га, за адресою:

АДРЕСА_1 . У рішенні сільської ради вказано, що площа земельних ділянок, переданих у приватну власність, підлягає уточненню при видачі державних актів на приватну власність на землю (пункт 2 вказаного рішення) (а. с. 3 т. 1).

Згідно рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми

від 15 липня 2003 року ХХІV скликання 6 сесії "Про затвердження технічного звіту по складанню державного акта на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель", затверджено план технічної документації зі складання державного акта на землю ОСОБА_2 . Введено уточнення площі земельної ділянки, переданої у приватну власність

ОСОБА_2, загальною площею 0,2224 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а. с. 82 т. 1).

23 жовтня 2003 року, на підставі вказаного рішення, Піщанською сільською радою Ковпаківського району м. Суми ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3, кадастровий номер: 5910191500:01:005:0090, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 80 т. 1).

05 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки разом із розташованим на ній житловим будинком, відповідно до умов якого житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, перейшли у власність ОСОБА_3 (а. с. 78-79 т. 1).

Відповідно до висновків експерта від 21 листопада 2013 року № 68 та

від 06 лютого 2014 року № 81, які виконувались у кримінальному провадженні, підпис в акті про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_8, розташованої по АДРЕСА_3, від 10 квітня 2003 року в графі "Суміжні землевласники (землекористувачі)" напроти прізвища ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис в графі "Голова Піщанської сільської ради" від імені ОСОБА_9 у державному акті серії СМ № 121859, на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8, розташовану по АДРЕСА_3, виконаний не ОСОБА_9, не

ОСОБА_10, а іншою особою (а. с. 16-22, 23-27 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, яка діяла станом на 23 жовтня 2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною другою статті 152, частиною першою статті 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та скасування державного акта на земельну ділянку, розташовану по

АДРЕСА_3, виданого на його ім`я, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилалась, зокрема, на те, що під час підготовки та видачі оскаржуваного державного акта на ім`я ОСОБА_2 відбулось зменшення належної їй земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 із 0,07 га до 0,0560 га.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми

від 05 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05 травня 2009 року, відмовлено у задоволенні позову

ОСОБА_1 до ОСОБА_11, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, з підстав того, що позивачем не було доведено зменшення її земельної ділянки за рахунок перенесення у тому числі

ОСОБА_2 своєї огорожі на її земельну ділянку. Разом з тим, під час розгляду вказаної справи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,2224 га, розташована по АДРЕСА_3, хоча згідно даних кадастрової книги Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми площа його земельної ділянки має становити 0,24 га. Тобто при оформленні технічної документації для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, площа земельної ділянки ОСОБА_2 також фактично зменшилась (а. с. 108-109 т. 1).

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, 1990 року, який діяв на час передачі позивачу у власність земельної ділянки, розташованої

по АДРЕСА_1, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що під час виділення позивачу та іншим громадянам земельних ділянок, для будівництва житлових будинків на території

АДРЕСА_1, за рахунок садиби ОСОБА_4, Піщанською сільською радою Ковпаківського району м. Суми було прийнято рішення про те, що площі переданих земельних ділянок у приватну власність підлягають уточненню при видачі державних актів на приватну власність на землю та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що землевпорядними організаціями були встановлені межі наданої позивачу земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею саме 0,07 га, як того вимагали норми, чинного на час передачі земельних ділянок у власність позивачу та іншим громадянам ЗК України (2768-14) , а також відсутність належних та допустимих доказів того, що при передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2224 га, були порушені межі земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, або доказів того, що земельна ділянка біля її будинку, передана ОСОБА_2, знаходиться у її користуванні, обґрунтовано вважав, що позивачем не доведено порушення її прав та того, що такі права підлягають захисту чи відновленню у способи, визначені статтею 16 ЦК України.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому Верховний Суд враховує висновок Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, який міститься у постанові від 07 лютого 2019 року в справі

№ 580/168/16-ц (провадження № 61-19526цс18) про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу земельної ділянки, площею 0,2224 га, у власність

ОСОБА_2 та скасування державного акта на вказану земельну ділянку, виданого на його ім`я, а також скасування у примусовому порядку права його власності на таку ділянку є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності підпису позивача в акті про погодження земельної ділянки та того, що спірний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2, підписаний не головою сільської ради, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не доведено того, що оскаржуваними актами органу місцевого самоврядування порушені її права та не обґрунтовано яким чином зачипаються її права, як суміжного землекористувача.

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні ОСОБА_1 норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.