521/19946/17 Про стягнення з ДП СКБ на користь особи заборгованості по заробітній платі - 22.01.2020 Прийняття

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області, заінтересована особа (боржник) - державне підприємство "Спеціальне конструкторське бюро "Молнія" (далі - ДП СКБ "Молнія").

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що на виконанні органів ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебували виконавчі провадження про стягнення з ДП СКБ "Молнія" на його користь заборгованості по заробітній платі: у розмірі 27 901, 95 грн у справі № 521/16497/15-ц за виконавчим документом, виданим 12 листопада 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 9 461, 31 грн у справі № 521/11700/14-ц за виконавчим документом, виданим 14 серпня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 8 674, 42 грн у справі № 521/20985/14-ц за виконавчим документом, виданим 16 грудня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47799606; у розмірі 148 575, 00 грн у справі № 521/20984/14-ц за виконавчим документом, виданим 05 березня 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47799104; у розмірі 22 232, 63 грн у справі № 521/5235/16-ц за виконавчим документом, виданим 16 травня 2016 року, за виконавчим провадженням ВП 51654886; у розмірі 64 604, 52 грн у справі № 521/5712/17-ц за виконавчим документом, виданим 14 квітня 2017 року, за виконавчим провадженням ВП 54202639; у розмірі 8 145, 96 грн у справі № 521/3635/15-ц за виконавчим документом, виданим 16 квітня 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47798746.

Під час виконання вказаних виконавчих документів винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, які суперечать вимогам статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 (845-2011-п) року.

Вважаючи незаконними дії начальника відділу ДВС, заявник просив зобов`язати виконати дії для відновлення виконавчого провадження, зобов`язати виконати дії щодо здійснення виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси, у складі судді Михайлюка О. А., від 25 січня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконати дії для відновлення виконавчого провадження ВП № 47804827; ВП № 47799606; ВП № 47799104; ВП № 47798746; ВП № 51654886; ВП № 54202639; ВП № 49394878 відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" статей 1, 2, 74 Закону України "Про виконавче провадження" в порядку та у строки, передбачені пунктом 7 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", виконати дії щодо здійснення виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, по виплаті заборгованості по заробітній платі працівників державних підприємств, а саме подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу ОСОБА_1 коштів; у розмірі 27 901, 95 грн у справі № 521/16497/15-ц за виконавчим документом, виданим 12 листопада 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 9 461, 31 грн у справі № 521/11700/14-ц за виконавчим документом, виданим 14 серпня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 8 674, 42 грн у справі № 521/20985/14-ц за виконавчим документом, виданим 16 грудня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47799606; у розмірі 148 575, 00 грн у справі № 521/20984/14-ц за виконавчим документом, виданим 05 березня 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47799104; у розмірі 22 232, 63 грн у справі № 521/5235/16-ц за виконавчим документом, виданим 16 травня 2016 року за виконавчим провадженням ВП 51654886; у розмірі 64 604, 52 грн у справі № 521/5712/17-ц за виконавчим документом, виданим 14 квітня 2017 року за виконавчим провадженням ВП 54202639; у розмірі 8 145, 96 грн у справі № 521/3635/15-ц за виконавчим документом, виданим 16 квітня 2015 року за виконавчим провадженням ВП 47798746.

Ухвала суду першої інстанції, із посиланням на положення пунктів 2, 3-7 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (845-2011-п) , мотивована тим, що скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапошника В. В. підлягає задоволенню, оскільки дії та бездіяльність начальника органу ДВС не відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року скасовано та у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчинити дії відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції відтворив зміст статей Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , а також Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , проте не навів жодного висновку на спростування доводів щодо унеможливлення задоволення вимог в запропонований спосіб, не з`ясував, чи відповідає рішення вимогам виконуваності, неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення скарги.

Також апеляційний суд виходив із того, що виконавчі листи повернуто, постанови про повернення виконавчого документа не оскаржені, відповідно на виконанні виконавчі листи не перебувають.

Здійснення начальником відділу ДВС дій щодо подання відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повинно відбуватися в межах відкритого виконавчого провадження, що не враховано судом першої інстанції під час вирішення вимог про зобов`язання виконання дій за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, судом не встановлено, чи були допущені саме начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції в Одеській області порушення у вигляді дій чи бездіяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року і залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 25 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч пункту 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у постановах про повернення виконавчих документів стягувачу зазначено в якості підстави пункт 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Державним виконавцем так і не було розпочато процес звернення до органів Держказначейства, що є доказом його бездіяльності, яка могла бути та була оскаржена заявником до суду із вимогою зобов`язати його звернутися до органів Держказначейства з дотриманням процедури, передбаченої Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 (845-2011-п) року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області, боржник - ДП "Спеціальне конструкторське бюро "Молнія" призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні органів ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебували виконавчі провадження про стягнення з ДП "СКБ "Молнія" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі: у розмірі 27 901, 95 грн у справі № 521/16497/15-ц за виконавчим документом, виданим 12 листопада 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 9 461, 31 грн у справі № 521/11700/14-ц за виконавчим документом, виданим 14 серпня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47804827; у розмірі 8 674, 42 грн у справі № 521/20985/14-ц за виконавчим документом, виданим 16 грудня 2014 року, за виконавчим провадженням ВП 47799606; у розмірі 148 575, 00 грн у справі № 521/20984/14-ц за виконавчим документом, виданим 05 березня 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47799104; у розмірі 22 232, 63 грн у справі № 521/5235/16-ц за виконавчим документом, виданим 16 травня 2016 року, за виконавчим провадженням ВП 51654886; у розмірі 64 604, 52 грн у справі № 521/5712/17-ц за виконавчим документом, виданим 14 квітня 2017 року, за виконавчим провадженням ВП 54202639; у розмірі 8 145, 96 грн у справі № 521/3635/15-ц за виконавчим документом, виданим 16 квітня 2015 року, за виконавчим провадженням ВП 47798746.

Постановами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 31 жовтня 2017 року вказані виконавчі документи повернуті стягувачу у зв`язку із відсутністю майна боржника ДП СКБ "Молнія", на яке можна звернути стягнення.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) у частині першій статті 2 передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 3 названого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту, наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше строку, встановленого частиною, другою цієї статті (шість місяців), керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Відповідно до пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (845-2011-п) , у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) казначейству, протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акту, оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи постанову про скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов загалом правильного висновку про неможливість зобов`язання державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби до вчинення дій, які мають проводитись у межах відкритого виконавчого провадження, вказавши на те, що заявник не оскаржив постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа, хоча з ними не погоджується.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця у разі визнання судом незаконною чи скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження (Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень) з 26 червня 2018 року на виконанні у Другому Малиновському відділі ДВС у м. Одесі ПМУМЮ перебувають вісім виконавчих проваджень (№№ 56607071, 56607451, 56607512, 56607564, 55949791, 56607181, 56607288, 56607353) щодо стягнення з ДП СКБ "Молнія" на користь ОСОБА_1 заборгованості.

З урахуванням наведеного, задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог про зобов`язання начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області вчинити дії не призведе до виконання судових рішень про стягнення заборгованості, які перебувають на виконанні у Другому Малиновському відділі ДВС у м. Одесі ПМУМЮ. Виконання судових рішень про стягнення з ДП СКБ "Молнія" на користь ОСОБА_1 заборгованості відбувається з червня 2018 року у виконавчих провадженнях №№ 56607071, 56607451, 56607512, 56607564, 55949791, 56607181, 56607288, 56607353, в межах яких мають бути проведені передбачені вищенаведеними положеннями нормативно-правових актів заходи, спрямовані на остаточне виконання судових рішень.

Головуючий	Є. В. Синельников
Судді	О. В. Білоконь О. М. Осіян

	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович