Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

місто Київ

справа № 399/590/17

провадження № 61-2688св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес",

третя особа - відділ Держгеокадастру у Онуфріївському районі Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року у складі судді Лях М. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Черненко В. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі - ТОВ "Верес") про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

Позивач обгрунтовував заявлені вимоги тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 5, 03 га, кадастровий номер 3524681300:02:000:0290, яка розташована на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі від 09 вересня 2011 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області 01 грудня 2011 року, земельна ділянка передана позивачем в оренду ТОВ "Верес".

Зазначив, що відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі строк його дії встановлюється тривалістю у 10 років з дня державної реєстрації, тобто до 01 грудня 2021 року. Пунктом 11.4 договору передбачено право кожної сторони розірвати його в односторонньому порядку. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди. Відповідно до пункту 6.2 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Підставою звернення до суду з позовом стало невизнання відповідачем права позивача на розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. ТОВ "Верес" зазначило, що умовами договору передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку лише з ініціативи орендаря. Вважало, що така умова договору направлена на захист прав орендаря від незаконних дій орендодавця.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що у пункті 11.4 сторони передбачили, що умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зазначеному пункті передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку за письмовим повідомленням орендаря, тобто за ініціативою орендаря, а не за ініціативою одної зі сторін, враховуючи, що вимога про тлумачення змісту договору або окремої його частини позивачем не заявлялася.

Суд першої інстанції зазначив, що договір оренди був прийнятий сторонами до виконання і фактично виконувався протягом тривалого часу, продовжує діяти і під час розгляду справи судом, оскільки строк його дії не закінчився, сторонами умови договору не оспорювалися, у тому числі в частині суттєвих умов договору про розірвання договору, позовні вимоги про визнання договору оренди чи окремих його положень недійсними, тлумачення його змісту не заявлялися, між сторонами письмові угоди щодо його розірвання чи припинення не укладалися, зміни до умов договору не вносилися.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року, постановити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дали помилкове тлумачення пункту 11.4 договору оренди землі, оскільки цим пунктом передбачено розірвання договору оренди землі за ініціативою орендодавця, а не орендаря.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. Відомості про рух справи у судах касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії КР № 005381.

09 вересня 2011 року ОСОБА_1 як орендодавець і ТОВ "Верес" як орендар уклали договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 5, 03 га, яка знаходиться на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у встановленому законом порядку 01 грудня 2011 року.

У пункті 11. 3 договору оренди сторони досягли згоди про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною зобов`язань, передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 11.4 спірного договору оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди.

ОСОБА_1 15 жовтня 2015 року письмово звертався до ТОВ "Верес" з повідомленням про припинення дії договору оренди та вимогою про повернення земельної ділянки.

ТОВ "Верес" у задоволені заяви, надісланої позивачем, щодо припинення дії договору оренди відмовило та роз`яснило, що відсутні підстави для припинення його дії.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі"

(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" свідчить про те, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Відповідно до умов пункту 11.4 договору оренди землі, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання в односторонньому порядку договору є письмове повідомлення орендаря про припинення договору оренди.

Щодо тлумачення умов пункту 11.4 договору оренди землі

За змістом частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою цієї норми при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, відсутня можливість визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).

Таким чином, частинами третьою та четвертою статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, викликане неповнотою або недостатньою ясністю окремих його частин (умов), чи в цілому.

Аналізуючи положення змісту пункту 11.4 договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди, і таке право належить виключно орендарю.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Буквальне значення змісту пункту 11.4 договору оренди землі не дає змоги з`ясувати справжню волю сторін, що вчинили правочин, а тому за правилами частини третьої статті 213 ЦК України зміст зазначеного пункту договору встановлюється порівнянням зазначеної частини договору зі змістом інших частин, усім його змістом, намірами сторін.

Аналіз змісту інших частини договору, зокрема пункту 3.1, яким визначено строк дії договору - 10 років, з наданням орендарю переважного права поновити його на новий строк; розділу 6 договору, відповідно до якого на орендаря покладається обов`язок повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав, що потребує капіталовкладень орендаря у збереження родючості землі; пункту 8.2.3, яким на орендодавця покладається обов`язок не створювати орендарю будь-яких перешкод при виконанні умов договору, не вносити змін без згоди орендаря (пункт 8.2.3); зміст розділу 11, що передбачає внесення змін до умов договору та припинення його дії, зокрема пункту 11.1, відповідно до якого зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення якої спір вирішується у судовому порядку; пункту 11.2, відповідно до якого дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено, за умови дотримання вимог цього договору; пункту 11.3.1, відповідно до якого дія договору припиняється шляхом його розірвання за загальним правилом - взаємною згодою сторін; пункту 11.3.2, відповідно до якого дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду - на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та унаслідок знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню; пункту 11.5 договору, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, не дає можливості однозначно стверджувати, що відповідно до пункту 11.4 розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за письмовим повідомленням (ініціативи) орендаря.

А тому, застосовуючи правило частини четвертої статті 213 ЦК України, необхідно брати до уваги також мету правочину, якою для орендаря є платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 1.1, 5.1), а для орендодавця - отримання орендної плати від орендаря за користування земельною ділянкою на чітко визначених умовах договору.

Особливістю ведення сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці є його сезонність, внесення значних капіталовкладень у процес виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема у поліпшення родючості грунтів, придбання посівного матеріалу, обробіток землі з дотриманням сівозмін, боротьба зі шкідниками та бур`янами, переробка, зберігання та реалізація продукції, що залежить в тому числі від погодних умов, а тому крім іншого потребує плановості та передбачуваності. Саме до цього зводилися доводи представника ТОВ "Верес" у запереченнях на позов ОСОБА_1, який стверджував, що з метою забезпечення гарантій стабільного і передбачуваного сільськогосподарського виробництва та убезпечення можливих ризиків і збитків, пунктом 11.4 сторони передбачили право на розірвання договору в односторонньому порядку тільки з ініціативи орендаря.

Здійснивши тлумачення умов договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Верес", Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що передбачена пунктом 11.4 можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за письмовим повідомленням орендаря, належить виключно орендарю, а тому правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Протилежне тлумачення змісту пункту 11.4 договору оренди, яке здійснює позивач, суть якого зводиться до того, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця шляхом простого повідомлення про це орендаря, призведе до істотного дисбалансу сторін договору, з огляду на зміст прав та обов`язків сторін договору оренди землі, мету його укладення та відповідні наслідки розірвання договору оренди для кожної із сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростували, не вплинули на правильність оскаржуваних судових рішень.

Встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу цивільних відносин між сторонами, дослідили зібрані у справі докази та надали їм відповідну правову оцінку, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко

Постанова складена та оформлена суддею Усиком Г. І. в порядку частини третьої статті 415 ЦПК України.