344/16462/14-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 21.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Польської М. В. від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Максюти І. О., від 30 серпня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 60 000 доларів США під 9,5% річних, строком до 27 грудня 2028 року. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв`язку з неналежним виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 06 жовтня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 48 238,12 доларів США, що еквівалентно

624 225,16 грн, яка складається із: 44 983,60 доларів США - тіло кредиту;

2 602,11 доларів США - проценти; 365,33 доларів США

(еквівалентно 4 727,53 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 287,08 доларів США (еквівалентно 3 714,94 грн) - пеня за несвоєчасне погашення процентів, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 08 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року, позов

ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 585,71 доларів США, що еквівалентно

615 782,69 грн, та пеню у розмірі 8 442,47 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що права позивача були порушені невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором,

а тому вони підлягають відновленню, шляхом стягнення з неї заборгованості у повному обсязі. При цьому не підлягають задоволенню вимоги банку до поручителя, оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2015 року його поруку за договором поруки від 28 грудня 2017 року визнано припиненою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором із направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк нараховував відсотки за кредитним договором у розмірі, не обумовленому договором, її не було повідомлено про підвищення процентної ставки, а тому суди необґрунтовано стягнули заборгованість у заявленому позивачем розмірі. Крім того, суди стягнули пеню більш ніж за один рік, що суперечить вимогам статті 258 ЦК України. У судових рішеннях не наведено мотиви відхилення судово-економічної експертизи, відповідно до якої розмір заборгованості з кредитом складає 44 330,45 доларів США, тоді як за розрахунком банку заборгованість становить 44 983,60 доларів США, тобто існує розбіжність у 653,15 доларів США.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 14 лютого 2019 року зупинено виконання рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 60 000 доларів США під 9,5% річних, строком до 27 грудня 2028 року.

Додатковою угодою до кредитного договору від 28 грудня 2007 року, укладеною між банком та ОСОБА_1 доповнено пункт 5.2 основного договору новим абзацом, згідно з яким у випадках обставин передбачених підпунктами "а", "б" пункту 5.2 процентна ставка встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до пункту 1.3.1 договору (пункт 1.5 додаткової угоди).

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

624 225,16 грн, яка складається із: 44 983,60 доларів США - тіло кредиту;

2 602,11 доларів США - проценти; 365,33 доларів США

(еквівалентно 4 727,53 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 287,08 доларів США (еквівалентно 3 714,94 грн) - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 27 червня

2017 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз дослідженням поданих документів підтверджується невідповідність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед

ПАТ "УкрСиббанк" умовам договору про надання споживчого кредиту. Висновком підтверджено зайве нарахування відсотків за користування кредитом у зв`язку із застосуванням банком подвійної відсоткової ставки на прострочену заборгованість по основному боргу ОСОБА_1, встановити суму зайво нарахованих відсотків не видалося за можливе. Відповідно до умов укладеного договору з додатковими угодами та даних банківської виписки документально підтверджено розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 перед ПАТ "УкрСиббанк" станом на 06 жовтня

2014 року по тілу кредиту на суму 44 330,45 доларів США, по сплаті відсотків на суму 2 425,64 доларів США. Визначити розмір заборгованості по пені не видається можливим (а. с. 61-72 т. 3).

Позиція Верховного Суду

Оскільки судові рішення в частині відмови у задоволенні позову

ПАТ "УкрСиббанк" до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність колегією суддів не перевіряється.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 06 жовтня 2014 року складала

47 585,71 доларів США, що еквівалентно 615 782,69 грн, та 8 442,47 грн пені, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з неї на користь

ПАТ "УкрСиббанк" зазначеної заборгованості.

Доводи касаційної скарги про те, що банк нараховував відсотки за кредитним договором у розмірі, не обумовленому договором є необґрунтованими, оскільки банком, у зв`язку із порушення позичальником умов договору, застосовувалася подвійна процентна ставка, що передбачено умовами укладеної між сторонами додаткової угоди до кредитного договору від 28 грудня 2017 року, та не потребувала надіслання окремого повідомлення позичальнику. При цьому процентна ставка, зазначена у пункті 1.3.1 кредитного договору, банком не змінювалася.

Розбіжність розміру заборгованості між розрахунком банку та висновком судово-економічної експертизи, якому суд надав належну правову оцінку (212 ЦПК України (1618-15) 2004 року), виникла саме з підстав неврахування експертом встановленої додатковою угодою подвійної процентної ставки, а тому посилання в касаційній скарзі не необґрунтованість визначеної судами заборгованості є помилковими.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди помилково стягнули пеню більш ніж за один рік, що суперечить вимогам статті 258 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки пеня стягнута судами саме за один рік за період з 06 жовтня 2013 року по 06 жовтня 2014 року.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишаєкасаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 14 лютого 2019 року було зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження у справі, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для його скасування, тому виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня

2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду