686/3939/17 Про встановлення факту родинних відносин, встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини, усунення від спадкування - 21.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хмельницької районної державної нотаріальної контори, Восьмої державної нотаріальної контори міста Запоріжжя, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини, усунення від спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мар`янівка Хмельницького району, Хмельницької області помер ОСОБА_3, який переїхав у дане село до свого будинку АДРЕСА_1, де йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 є троюрідним братом ОСОБА_1, яка за час його життя в селі Мар`янівка, Хмельницького району Хмельницької області підтримувала з ним родинні стосунки, оскільки їх будинки розташовані поруч, вона та члени її сім`ї вели спільне господарство з ОСОБА_3 .

Внаслідок важкого захворювання ОСОБА_3 потребував постійного стороннього догляду, який позивачка здійснювала у лікарні та вдома до моменту його смерті.

Саме позивачка займалася похованням спадкодавця. В подальшому позивачка отримавши довідку Чорноострівської селищної ради, про те, що вона постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_3, звернулась до Хмельницької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті. Після спливу шестимісячного строку ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори за видачею свідоцтв про право на спадщину, однак їй було повідомлено нотаріальною конторою, що спадкова справа відправлена до Восьмої державної нотаріальної контори міста Запоріжжя за місцем реєстрації спадкодавця, а саме АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 не був зареєстрований у своєму будинку АДРЕСА_1, але він постійно проживав у ньому, а тому спадкова справа має знаходитись у Хмельницькій районній державній нотаріальній конторі.

Крім того, ОСОБА_1 стало відомо, що 21 березня 2015 року ОСОБА_2, яка є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_3, подано до Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори заяву про те, що ОСОБА_2 має намір звертатися до суду з позовом про поновленням строку на прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що такий намір ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки за життя ОСОБА_3 ОСОБА_2, було відомо про його проблеми зі здоров`ям, однак остання свідомо ухилялась від надання йому допомоги, крім того між ними було припинено спілкування.

За таких обставин позивачка просила суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що вона та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є троюрідними сестрою та братом; встановити факт місця відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_3 за місцем його постійного проживання з 1994 року по 2014 рік, а саме село Мар`янівка, Хмельницького району Хмельницької області; визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунути її від спадкування.

16 березня 2017 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на спадкове майно ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 13/25 житлового будинку АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 .

В решті вимог відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року позов задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_1 є троюрідною сестрою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на спадкове майно ОСОБА_3 .

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт родинних відносин з померлим ОСОБА_3, тому дана вимога підлягає задоволенню, а відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту місця відкриття спадщини, визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності таких позовних вимог.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

27 листопада 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить поновити строк касаційного оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року. Зупинити виконання оскаржуваних рішень. Скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в частині відмови у позовних вимогах щодо встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця та визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування. Прийняти постанову про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, судами помилково відмовлено у задоволенні вимоги про встановлення факту відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця, оскільки відповідно до довідки Чорноострівської селищної ради, виданої на вимогу Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 до смерті хоч не був зареєстрованим, але фактично проживав у своєму приватному будинку в селі Мар`янівка Хмельницького району Хмельницької області, тому спадкова справа повинна знаходитись у Хмельницькій районній нотаріальній конторі.

Судами не розглянуто позовну вимогу про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину, так як в спадковій справі відсутні дані про реєстрацію у Спадковому реєстрі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, а також у зв`язку з тим, що вона ухилялась від надання необхідної допомоги ОСОБА_3 та припинила з ним будь-яке спілкування, повинна бути усунена від спадкування.

Судом не враховано, що згідно висновку судово-медичної експертизи експертами було встановлено безпорадний стан ОСОБА_3 протягом менше однієї доби до смерті, водночас експертами не досліджувались покази свідків по справі, а також не було надано оцінку фізичного стану ОСОБА_3 до 24 липня 2014 року з урахуванням його захворювання, які відображені в медичній документації в тому числі і стан ОСОБА_3 з 2008 року. Крім того судами було проігноровані обґрунтовані клопотання щодо проведення повторної і додаткової експертизи.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця та визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування.

В іншій частині оскаржувані рішення не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи:

01 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.

Поновлено строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та з 1994 року по день смерті проживав в селі Мар`янівка, Хмельницького району, Хмельницької області та був зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу Хмельницької районної державної нотаріальної контори про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 01 серпня 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 зареєстрована в реєстрі за № 56375071.

Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, як троюрідна сестра померлого, та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, як двоюрідна сестра померлого.

13 лютого 2015 року Хмельницькою районною державною нотаріальною конторою вказана спадкова справа була направлена за належністю до Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори. Підставою стало виявлення факту реєстрації місця проживання померлого за адресою - АДРЕСА_2 .

24 березня 2015 року Хмельницькою районної державною нотаріальною конторою Восьмій Запорізькій державній нотаріальній конторі до переданої спадкової справи, відкритої після померлого ОСОБА_3, направлено помилково залучені до копії спадкової справи: оригінал заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 15 січня 2015 року за № 23, нотаріально завірені копії паспорта ОСОБА_2, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, посвідки про шлюб (а.с.19 т.2).

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 57,8 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1, а також квартира АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до статті 1221 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Відповідно до пунктів 1.13, 1.14, глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року, місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини.

Як встановлено з матеріалів справи місце реєстрації ОСОБА_3 було в місті Запоріжжя, а на день смерті спадкодавець проживав в селі Мар`янівка, Хмельницького району Хмельницької області, тому місцем відкриття спадщини є місце Запоріжжя .

Виходячи з зазначеного, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про встановлення факту відкриття спадщини в селі Мар`янівка, Хмельницького району Хмельницької області є правильними та обґрунтованими, оскільки спір між сторонами щодо визначення місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 відсутній, та позивачем не доведено порушення його прав передачею спадкової справи з нотаріальної контори Хмельницького району до нотаріальної контори міста Запоріжжя.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновки судів не спростовують.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування.

Відповідно до статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Як встановлено судами ОСОБА_2 в строк передбачений законом, а саме 15 січня 2015 року, звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Заява про прийняття спадщини ОСОБА_2 зареєстрована належно, має відповідний номер та зберігається в матеріалах спадкової справи. Окрім того, державний нотаріус Восьмої запорізької державної нотаріальної контори 11 червня 2015 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зазначивши у постанові те, що підставою такої відмови є відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а не те що ОСОБА_2 не прийняла спадщини після смерті спадкодавця.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди першої та апеляційної інстанції, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, висновки експертів, показання свідків та пояснення учасників справи, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_3, винної поведінки останньої (зокрема, відмова від надання допомоги), потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача, та можливість відповідачки у наданні такої допомоги.

Зокрема позивач не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 дійсно потребував сторонньої допомоги, а якщо потребував - звертався за такою допомогою до відповідача ОСОБА_2, а остання ухилялася від надання такої допомоги.

Посилання позивачки на те, що відповідачка ОСОБА_2 тривалий час не спілкувалась із спадкодавцем не свідчить про умисне ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильності висновку судово-медичної експертизи, оскільки висновок суперечить іншим матеріалам справи, а клопотання позивачки щодо проведення повторної і додаткової експертизи судами було проігноровані, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, обґрунтування відмови у задоволенні зазначених клопотань містяться в ухвалах судів першої та апеляційної інстанції, а саме від 25 квітня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 18 жовтня 2018 року.

Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця та визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність рішень судів, якими надано належну оцінку всім обставинам справи, аргументи учасників справи перевірено, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статі 400 ЦПК України (1618-15) виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної нотаріальної контори, Восьмої державної нотаріальної контори міста Запоріжжя, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла спадщину та усунення її від спадкування - залишити без змін.