311/3806/14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 17.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 26 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено кредитний договір № ZPBJGK0000000002, відповідно до якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 31 014,20 доларів США на термін до 26 серпня 2028 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2014 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 103 344,53 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом 25 972,10 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 22 015,30 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 5 808,02 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 44 610,28 доларів США; штрафу (фіксована частина) 18,55 доларів США; штрафу (процентна складова) 4 920,28 доларів США.

З огляду на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26 серпня 2008 року № ZPBJGK0000000002 в розмірі 103 344,53 доларів США, що за курсом 13,48 грн відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 22 вересня 2014 року складає 1 393 084,28 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ZPBJGK0000000002, укладеним 26 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, в сумі 103 344,53 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом 25 972,10 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 22 015,30 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 5 808,02 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 44 610,28 доларів США; штрафу (фіксована частина) 18,55 доларів США; штрафу (процентна складова) 4 920,28 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, яка за розрахунком банку станом на 22 вересня 2014 року становить 103 344,53 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом 25 972,10 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 22 015,30 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 5 808,02 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 44 610,28 доларів США; штрафу (фіксована частина) 18,55 доларів США, штрафу (процентна складова) 4 920,28 доларів США.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року позов задоволено, з ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня 2008 року № ZPBJGK0000000002 вже достроково стягнута вся сума заборгованості за кредитним договором станом на 07 квітня 2010 року. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Крім того, умовами договору (пункту 8.1) передбачено сплату щомісячних платежів, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за період з 07 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року (дата звернення до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) під час звернення банку до суду з позовом 15 жовтня 2014 року не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої просила відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 вересня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, тому проценти за користування кредитом нараховуються на підставі статей 598, 599, 610, 625, 626, 627, 629, 1048 ЦК України. Розрахунок заборгованості за кредитом проведено позивачем у відповідності до умов кредитного договору з врахуванням сплачених щомісячних платежів та правильність проведення розрахунку відповідач не спростувала, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляла.

Виходячи з аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору можна дійти висновку, що настання строку дії карти не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" посилається на правову позицію висловлену Верховним Судом України в постановах від 23 січня 2012 року у справі № 37/64 та від 23 вересня 2015 року (провадження 6-1206цс15).

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем було укладено кредитний договір № ZPBJGK0000000002, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 31 014,20 доларів США на строк до 26 серпня 2028 року, та зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

За положеннями пункту 8.1 кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банкові грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 420,30 доларів США згідно графіку для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Періодом сплати за договором є період з 10 по 15 число кожного місяця.

У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менш ніж 1 гривня (пункт 8.4).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до суду з позовом до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року позов задоволено, з ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня 2008 року № ZPBJGK0000000002 стягнуто 279 564, 65 грн. Рішення набрало законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 26 серпня 2008 року № ZPBJGK0000000002 станом на 07 квітня 2010 року 35 323, 82 доларів США, яка складається з: 25 590,45 доларів США заборгованість за кредитом, 4 970,23 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 161,28 доларів США заборгованість по комісії, 1 889,73 доларів США пеня, 31,55 доларів США штраф (фіксована частина), 1 680,58 доларів США (процентна складова), суд, встановивши факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, задовольнив вимоги банку та стягнув на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 279 564,65 грн (що еквівалентно 35 253,82 доларів США за курсом Національного Банку України).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У пункті 2.2.3 кредитного договору передбачено, що згідно зі статтею 651 ЦК України у разі істотного порушення позичальником договору, договір може бути розірвано або змінено з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення. При цьому позичальник зобов`язується повернути суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк користування, повністю виконати всі зобов`язання за договором.

Зі змісту позовної заяви ПАТ КБ "Приват Банк" від 07 квітня 2010 року вбачається, що позивач використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ "Приват Банк".

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, встановивши, що є судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня 2008 року № ZPBJGK0000000002, тобто вже стягнута вся сума заборгованості за кредитним договором станом на 07 квітня 2010 року, вимог щодо стягнення коштів на підставі положень статті 625 ЦК України в суді позивач не заявляв, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, апеляційний суд правильно виходив з того, що умовами договору передбачено сплату щомісячних платежів, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за період з 07 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року (дата звернення до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) під час звернення банку до суду з позовом у жовтні 2014 року не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої просила відповідач просила.