Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

Мороз Л.Л.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 766/12386/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, третя особа - Міське комунальне підприємство Херсонелектротранс, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, третя особа - Міське комунальне підприємство Херсонелектротранс, в якому просив:

зобов'язати УПФУ зарахувати йому до страхового стажу роботи після призначення пенсії, стаж набутий на МКП за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, і серпень 2016 року, тобто до дати його звільнення 31 серпня 2016 року;

зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок пенсії з додаванням наступного страхового стажу, набутого після призначення пенсії: з 1 липня по 31 грудня 2015 року та з 1 січня по 30 червня 2016 року та здійснити перерахунок з дня його звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачеві у перерахунку, посилаючись на несплату підприємством-роботодавцем страхових внесків, оскільки за нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідальність за нарахування та сплату страхових внесків несе роботодавець. Отже, внаслідок не виконання МКП Херсонелектротранс обов'язків по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано управління пенсійного фонду України в м. Херсоні зарахувати ОСОБА_4 до страхового стажу роботи після призначення пенсії, стаж набутий на МКП Херсонелектротранс за липень, серпень,вересень, жовтень, листопад,грудень 2015 року та січень, лютий, березень, квітень,травень, червень,липень, і серпень 2016 року, тобто до дати його звільнення - 31.08.2016р.

Зобов'язано управління пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з додаванням наступного страхового стажу, набутого після призначення пенсії: з 1 липня по 31 грудня 2015 року та з 1 січня по 30 червня 2016 року і здійснити перерахунок з дня його звернення, а саме з 12.07.2016 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 28.05.2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Херсоні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

12.07.2016 року він звертався до УПФУ в м. Херсоні про здійснення перерахунку пенсії з урахування двох років стажу, яких набув після призначення пенсії, працюючи з 10.06.2014 р. в МКП Херсонелектротранс.

Однак УПФУ відмовило йому у здійснені перерахунку, про що повідомив листом від 07.10.2016 року за №361/М-1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, тобто несплата страхових внесків відбулася не з вини позивача, то відповідача необхідно зобов'язати зарахувати позивачу страховий стаж за період роботи на МКП.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст.106 Закону відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З наведеного вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач в період часу з 10 червня 2014 року по 31 серпня 2016 року в працював у МКП, що підтверджується наданою ним копією трудової книжки.

Разом з тим, УПФУ було зазначено, що страхові внески на фонду оплати праці були сплачені МКП до УПФУ лише по червень 2015 року (включно), тому страховий стаж позивачу зараховано по червень 2015 року.

Відповідно, як вірно встановлено судами, внаслідок невиконання МКП обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 10 червня 2014 року по 31 серпня 2016 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту та індивідуального характеру відповідальності, передбаченого ст. 61 Конституції України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені висновки також узгоджуються з позицією ВАСУ, викладеною в Інформаційному листі від 18 лютого 2014 року № 212/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, який скеровується для забезпечення однакового застосування законодавства під час розгляду та вирішення адміністративних справ, де зазначено, що наявність заборгованості перед Пенсійним Фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні відхилити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 766/12386/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, третя особа - Міське комунальне підприємство Херсонелектротранс, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.