Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф., Голяшкіна О.В.,

при секретарі: Ловецкій Т.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 та його представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну саправу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, треті особи - ОСОБА_4, відділ Держземагенства у м. Дрогобичі, про скасування рішення,

ОСОБА_1 зернувся до суду з позовом до Дрогобицької міської ради, треті особи: відділ Держземагенства в м. Дрогобичі, ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1.10 рішення XXX сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради від 20.02.2013 №950, відповідно до якого протиправно надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, яка проживає АДРЕСА_1, орієнтованою площею 651 кв. м. на АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_4 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дрогобицької міської ради від 30.04.2008 №708 Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 651 кв. м. по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 28.10.2009 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011, визнано протиправним та скасовано п.2.4 рішення сесії п'ятого скликання Дрогобицької міської ради від 30.10.2008 №708.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.07.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09.04.2013, визнано протиправним та скасовано державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_4 площею 0,0651 га, що розташована у АДРЕСА_2 який видано 28.10.2009.

Зважаючи на те, що попереднє рішення Дрогобицької міської ради від 30.10.2008 №708 про надання земельної ділянки ОСОБА_4 скасовано в судовому порядку, 28.12.2011 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про приватизацію земельної ділянки у АДРЕСА_2

Листом від 13.01.2011 Дрогобицька міська рада повідомила позивача про те, що його заява буде розглянута на засіданні комісії з питань регулювання земельних відносин.

12.03.2012 листом №3-21/1615 позивача повідомлено, що у зв'язку з наявністю в апеляційному суді справи щодо зазначеної земельної ділянки, проект рішення щодо його заяви було знято з розгляду.

20.02.2013 Дрогобицькою міською радою прийнято рішення №950 "Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", пунктом 1.10 якого вирішено надати дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв.м по АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

Не погоджуючись з вказаним рішенням міської ради, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв в межах, на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Питання передачі спірної земельної ділянки в АДРЕСА_2 з 2008 року постійно було предметом судового розгляду.

Так, під час розгляду адміністративної справи №2-а-5/2011р за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради встановлено, що вперше із заявою про документальне закріплення за ним спірної земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради ще у 2007 році. При цьому, до 2007 року спірна ділянка фактично перебувала в користуванні позивача.

Також, судовими рішеннями у справі №2-а-5/2011р (залишені без змін ухвалою Вищого адміністартивного суду України від 04 грудня 2012 року №К/9991/5690/12) встановлено незаконність дій Дрогобицької міської ради щодо передачі спірної земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 у 2008 році.

Отже, не підлягає повторному доказуванню факт, що позивач був користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення відповідних документів), звертався до органу самоврядування про передачу її власність чи користування, однак така заява не була належно розглянута міською радою у спосіб, передбачений Законом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У даній справі виникла ситуація, за якої на одну й ту саму земельну ділянку претендують декілька осіб. При цьому, як встановлено судами та не заперечено сторонами, позивач звернувся до міської ради з відповідною заявою раніше, аніж громадянка ОСОБА_4

Після вирішення в судовому порядку першого етапу спору між зазначеними громадяними щодо спірної земельної ділянки (рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 від 2008 року скасовано в судовому порядку), ОСОБА_1 подав до міської ради ще одну заяву про передачу йому у власність спірної земельної ділянки (заява від 28.12.2011).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що міською радою надано відповідь позивачу на вказану заяву, за змістом якої відповідач вказав, що розгляд заяви призупено з огляду на наявність судого спору щодо правомірності видачі Державного акта про право власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином, заява позивача не розглянута з огляду на наявний судовий спір.

Як вже зазначено вище, 09 квітня 2013 року Апеляційний суд Львівської області залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким скасовано Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку, виданий ОСОБА_4

При цьому, спірне рішення прийнято міською радою 20.02.2013. Тобто, в даному випадку наявність судового спору, з посиланням на який позивачу міська рада зупинила розгляд заяви позивача, не стала перешкодою для прийняття оскаржуваного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_4

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про упередженність відповідача у спірних правовідносинах та про необгрунтоване надання відповідачем переваги одному з учасників спірних правовдіносин.

Колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що у відповідача були підстави зупинити розгляд заяви позивача від 28.12.2011 з огляду на наявність судового спору.

Поряд з цим, аналогічні обставини існували і на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 20.03.2013, проте безпідставно проігноровані відповідачем.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у даній справі, колегія суддів вважає, що спірне рішення прийнято відповідачем без дотримання приниципів неупередженності та безсторонньості і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись статями 160, 167, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, треті особи - ОСОБА_4, відділ Держземагенства у м. Дрогобичі, про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 1.10. рішення XXX сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради від 20.02.2013 № 950 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.