Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо незарахування йому в пільговому обчисленні стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, в період з 27.03.1982 р. по 14.11.1990 р.; зобов'язання зарахувати в пільговому обчисленні (кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період його роботи з 27.03.1982 р. по 14.11.1990 р. як трудовий стаж, набутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них; зобов'язання зробити перерахунок та виплатити йому пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з грудня 2014 року.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що стаж його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути врахований в пільговому обчисленні, оскільки це передбачено Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Укази від 10.02.1960 р. та від 26.09.1967 р. відповідно), пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148 (10.02.1960) "Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Постанова № 148).

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р., позов задоволено: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі в перерахунку пенсії ОСОБА_4 з врахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі зарахувати в пільговому обчисленні ОСОБА_4 період роботи з 27.03.1982 р. по 14.11.1990 р. як трудовий стаж, набутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з врахуванням пільгового стажу з 01.12.2014 р.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському УБР бульдозеристом, машиністом бульдозера з 27.03.1982 р. по 14.11.1990 р. вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру, а саме - в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мантійський автономний округ Тюменської області), що підтверджується записами трудової книжки та виданою Прикарпатським УБР довідкою № 10-2199 від 31.12.2014 р., уточнюючою особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії.

Проте, звернувшись до відповідача з заявою про зарахування стажу роботи в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі в пільговому обчисленні рік за рік і шість місяців, позивач отримав відмову (лист від 08.06.2015 р. № 110/Х-15), мотивовану тим, що ним не надано строкових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а робота позивача в зазначений період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідкою, в зв'язку з чим відповідач неправомірно та всупереч приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) не врахував такий набутий ним стаж роботи у пільговому обчисленні.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) період роботи до 01.01.1991 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10.02.1960 р., Постанови № 148 (10.02.1960) , Указу від 26.09.1967 р.

Указом від 10.02.1960 р. передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно зі ст.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р. № 1908-VII (v1908400-67) "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р., з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. № 530/П-28 (v0530400-67) (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 р. і від 26.09.1967 р., надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Крім того, абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 р. № 794/33-82 (v0794400-87) встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967 р.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом за трудовим договором з підприємством, що не було розташовано в цих районах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015 р. у справі № 338/1079/14-а, від 02.12.2015 р. у справі № 338/357/15-а та від 13.01.2016 р. у справі № 344/1423/15-а.

Одночасно, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993 р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 р. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність підстав для зарахування позивачеві стажу його роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні та перерахунку в зв'язку з цим призначеної йому пенсії.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .