Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови щодо перерахунку його пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язання зарахувати в пільговому обчисленні періоди роботи ОСОБА_4 з 09.11.1981 р. по 14.12.1981 р. та з 06.03.1982 р. по 19.02.1987 р. як трудовий стаж, набутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з липня 2009 року (з моменту призначення пенсії).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що стаж його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути врахований в пільговому обчисленні, оскільки це передбачено Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Укази від 10.02.1960 р. та від 26.09.1967 р. відповідно), пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148 (n0148400-60) "Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Постанова № 148).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 р. позовні вимоги за період з липня 2009 року по 13.10.2014р. залишено без розгляду.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 р., позов задоволено: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі в перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу ОСОБА_4; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зарахувати в пільговому обчисленні період роботи ОСОБА_4 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 09.11.1981 р. по 14.12.1981 р. та з 06.03.1982 р. по 19.02.1987 р. як трудовий стаж, набутий в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з врахуванням пільгового стажу з 14.10.2014 р.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що вважає прийняті судами попередніх інстанцій рішення законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх встановлено, що ОСОБА_4 працював трактористом в Нижневартовському УТТ № 5 з 09.11.1981 р. по 14.12.1981 р. та в Івано-Франківському управлінні бурових робіт трактористом і машиністом бульдозера з 06.03.1982 р. по 19.02.1987 р. вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру - місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), що підтверджується записами трудової книжки та виданою Прикарпатським УБР довідкою № 10-61 від 17.01.2015 р., уточнюючою особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії.

Проте, звернувшись до відповідача з заявою про зарахування стажу роботи в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні рік за рік і шість місяців, позивач отримав відмову (лист від 19.02.2015 р. № 30/Х-10), мотивовану тим, що ним не надано строкових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а робота позивача в зазначений період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідкою, в зв'язку з чим відповідач неправомірно та всупереч приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) не врахував такий набутий ним стаж роботи у пільговому обчисленні.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) період роботи до 01.01.1991 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10.02.1960 р., Постанови № 148 (n0148400-60) , Указу від 26.09.1967 р.

Указом від 10.02.1960 р. передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно зі ст.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р. № 1908-VII (v1908400-67) "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р., з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. № 530/П-28 (16.12.1967) (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 р. і від 26.09.1967 р., надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Крім того, абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 р. № 794/33-82 (v0794400-87) встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967 р.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом за трудовим договором з підприємством, що не було розташовано в цих районах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015 р. у справі № 338/1079/14-а, від 02.12.2015 р. у справі № 338/357/15-а та від 13.01.2016 р. у справі № 344/1423/15-а.

Одночасно, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993 р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 р. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили лише з встановленого ними факту, що позивач з 09.11.1981 р. по 14.12.1981 р. та з 06.03.1982 р. по 19.02.1987 р. працював на підприємствах, розташованих в районах Крайньої Півночі та районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, залишивши, при цьому, поза увагою наведені вище законодавчі приписи, не дослідивши та не встановивши обставин, що випливають з останніх в контексті спірних відносин та мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, у тому числі щодо того, за яким методом працював ОСОБА_4 з 09.11.1981 р. по 14.12.1981 р. на посаді тракториста в Нижневартовському УТТ № 5 й умов та тривалості укладеного ним із зазначеним підприємством трудового договору, а отже дійшли передчасних висновків щодо обґрунтованості позову.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст. 220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст. 227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.