Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-Агро" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зарахування надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року,-

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівка - Агро" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання бездіяльності Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган неправомірною, зобов'язання здійснити дії, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, а саме: передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви ТОВ "Олександрівка - Агро" про зарахування надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання від 24.03.2014 року № 47.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною щодо не передання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви ТОВ "Олександрівка - Агро" про зарахування надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання від 24.03.2014 року № 47 та зобов'язано контролюючий орган здійснити дії, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України та передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання вищезазначений висновок. Крім того, зобов'язано контролюючий орган подати до суду звіт про виконання рішення суду, протягом 5 днів, з дня набрання ним законної сили.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що у позивача обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з чим, контролюючим органом безпідставно не вчинено дій щодо зарахування зазначеної переплати у рахунок інших платежів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що переплата на особовому рахунку позивача документально не підтверджується, оскільки Товариство має податковий борг на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року № 0000572200/5937.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 17.01.2013 року сплачено авансовий внесок із податку на прибуток за січень 2013 року у розмірі 210 330,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 17.01.2013 року № 27.

На підставі заяви позивача від 18.02.2013 року № 115, за рахунок переплати грошових зобов'язань із податку на прибуток у 2012 році, Олександрівським відділенням Добропільської ОДПІ було зараховано авансовий внесок із податку на прибуток за лютий 2013 року у розмірі 210 326,00 грн.

В свою чергу, 27.02.2014 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік із уточнюючими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 11.03.2014 року та від 21.03.2014 року, згідно з якими ТОВ "Олександрівка - Агро" задекларовано збитки у розмірі 5 629 824,00 грн.

Таким чином, станом на 24.03.2014 року Товариство надмірно сплатило грошові зобов'язання із податку на прибуток в розмірі 420 656,00 грн.

У зв'язку з зазначеним, на підставі ст. 43 Податкового кодексу України, позивач 24.03.2014 року звернувся до контролюючого органу з заявою № 47 про зарахування надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання із податку на прибуток в рахунок сплати грошових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб (а.с. 22).

Крім того, 09.04.2014 року Товариство звернувся до управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області з листом про надання інформації, чи було управлінням отримано висновок контролюючого органу про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі поданої заяви про зарахування надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання від 24.03.2014 року.

Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області повідомило позивача, що станом на 09.04.2014 року до управління не надходив висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів по ТОВ "Олександрівка-Агро".

Вказане стало підставою для звернення Товариства до суду з цим позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3).

Крім того, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2).

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Пунктом 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про проведення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Вказані норми Податкового кодексу (2755-17) кореспондуються також з положеннями Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, який затверджено спільним Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року за № 146/24923 (z0146-14) .

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що нормами Податкового кодексу України (2755-17) встановлена можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати (зарахування) грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок контролюючого органу здійснити відповідні дії щодо такого зарахування, а саме подання відповідного висновку до органу державного казначейства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час розгляду адміністративної справи за позивачем обліковувалась переплата з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 420 656,98 грн., про що свідчить картка особового рахунку Товариства, останнім подавалась заява до контролюючого органу про зарахування такої переплати у рахунок погашення грошового зобов'язання з інших платежів, на яку контролюючим органом відмови надано не було.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що відповідачем не вчинено передбачених законом дій щодо складення та направлення до органу Державної казначейської служби відповідного висновку, тим самим в порушення наведених норм, допустив протиправну бездіяльність, що спричинило порушення права позивача на повернення (зарахування) надміру сплаченого податку на прибуток.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для повернення позивачу надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року № 0000572200/5937, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки на час звернення позивача до контролюючого органу з заявою від 24.03.2014 року № 47 та прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій вказане податкове повідомлення - рішення є неузгодженим (оскаржено в судовому порядку), а отже у контролюючого органу відсутні підстави для невиконання вимог ст. 43 Податкового Кодексу України.

Крім того, контролюючим органом до матеріалів справи додано висновки про зарахування переплати в рахунок податку з доходів фізичних осіб № 285-290 на загальну суму 420 656,00 грн.

Відтак, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року у справі № 805/4663/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.