Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, -

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.05.2015 року № 5753-21, від 30.06.2016 року № 2659-1303 та податкової вимоги від 24.09.2015 року 3593-23.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції залишено без руху у зв'язку зі сплатою судового збору не в повному обсязі, надано позивачу десятиденний термін на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали суду.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що поданий позивачем позов є позовом немайнового характеру, оскільки спір про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень (податкові повідомлення - рішення, податкова вимога) фактично зводяться до перевірки правильності дій контролюючого органу, а не захисту майна чи грошових коштів, а отже позивач сплатив судовий збір в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1), а провадження в адміністративних справах - відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

У відповідності до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Так, пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

В свою чергу пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До апеляційної скарги позивачем додано квитанцію від 04.08.2017 року про сплату судового збору у сумі 2 112,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до суду подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, тобто позов майнового характеру, а отже сплачений судовий збір не відповідає розміру судового збору, який має сплати позивач за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Адміністративний позов поданий ОСОБА_4 з вимогою про скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги є позовом майнового характеру виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити як до зменшення так і до збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративними позовами майнового характеру є вимоги, зокрема щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, у тому числі і податкових повідомлень - рішень та податкових вимог, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 2 112,00 грн., який не відповідає розміру судового збору належного до сплати за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі майнового характеру, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без руху.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 804/135/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.