Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів про звільнення та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року,

17 травня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, вважаючи незаконними накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці "Про порушення службової дисципліни" від 17 квітня 2013 року № 276, "По особовому складу" від 17 квітня 2013 року № 190 о/с, якими його, оперуповноваженого Відділу кримінального розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, звільнили з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення), просив скасувати вказані накази та стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

08 червня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду втрачене провадження в даній адміністративній справі відновлено в частині.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог позивача заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 15 серпня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, перед звільненням обіймав посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та мав спеціальне звання майора міліції.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17 квітня 2013 року № 190 о/с позивача було звільнено зі служби в органів внутрішніх справ за пунктом 66 (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення. Підставою для видання цього наказу був наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17 квітня 2013 року № 276.

В свою чергу підставою для видання наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17 квітня 2013 року № 276 став висновок № 43, складений за матеріалами службового розслідування за фактом причетності оперуповноваженого Відділу карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_4 до пошкодження власного автомобіля ОСОБА_5 07 квітня 2013 року у м. Костянтинівці Донецької області та матеріали службового розслідування.

Вказаним службовим розслідуванням було встановлено, що 07 квітня 2013 року посадовим особам Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці стало відомо, що 07 квітня 2013 року до Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою звернувся мешканець м. Костянтинівки громадянин ОСОБА_5, якому біля будинку його матері (м. Костянтинівка, вул. Суворова, 32) було пошкоджено власний автомобіль ВАЗ 21083, державний номер НОМЕР_1 (вибито всі стекла, розбиті фари і стоп-сигнали, виламані двірники та дзеркала заднього виду).

Цю подію 08 квітня 2013 року було зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № 12013050380001006, попередня кваліфікація - ст. 296 ч.1 Кримінального кодексу України. В ході проведення досудового розслідування працівниками вказаного міського відділу встановлено причетність до скоєння даного злочину оперуповноваженого Відділу карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_4, у зв'язку з чим останній був викликаний до Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області для допиту, але від надання будь-яких пояснень ОСОБА_4 відмовився.

15 квітня 2013 року кримінальне провадження № 12013050380001006 від 08 квітня 2013 року за заявою громадянина ОСОБА_5 відносно оперуповноваженого відділу карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці ОСОБА_4 було направлено для проведення досудового слідства за підслідністю до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області.

За результатами службового розслідування було встановлено, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги підпункту 2.3 пункту 2, підпункту 3.2 пункту 3, підпункту 4.1 пункту 4 розділу III, підпунктів 1.1 та 1.2. пункту 1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, Присягу працівника органів внутрішніх справ України, проявив нещирість та скоїв вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, тобто здійснив публічні дії, що ганьблять в очах громадськості працівника органів внутрішніх справ.

Допитаний в якості свідка начальник Інспекції з особового складу Відділу кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці підполковник міліції ОСОБА_6 зазначив, зокрема, те, що він разом зі своїм підлеглим старшим інспектором сектору Інспекції з особового складу Відділу кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці лейтенантом міліції ОСОБА_7 виїхали на місце події та опитали очевидців та свідків скоєного злочину - пошкодження із хуліганських спонукань автомобіля ВАЗ 21083, який належить громадянину ОСОБА_5, чим спричинено матеріальну шкоду останньому у розмірі 20000,00 грн; під час опитування вказаних осіб, причетність ОСОБА_4 до скоєння зазначеного злочину підтвердилась, тобто із сукупності пояснень останніх вбачається, що саме ОСОБА_4 пошкодив автомобіль громадянину ОСОБА_5, чим завдав останньому матеріальної шкоди.

Відповідно 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 (z0628-12) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (z0628-12) ; далі - Правила) працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання:

визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності;

бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби;

ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми;

бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей;

виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи;

зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку; ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Підпунктом 1.2 пункту 1 розділу IV Правил передбачено, що норми професійної етики вимагають від працівника:

поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними;

постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій;

поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку;

у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

Згідно з пунктом 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях позивача ознак дискредитації звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та, відповідно, про наявність достатніх підстав для звільнення його зі служби з органів внутрішніх справ за вказаною підставою.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги, за наведеного вище в цій ухвалі, не дають підстав для висновку про прийняття судами за наслідками розгляду даної справи неправильних рішень, а тому підстав для скасування останніх колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .