Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В квітні 2015 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності Чернігівського обласного військового комісаріату стосовно незарахування на продовольче забезпечення з 18.03.2014 р. по 12.03.2015 р. до Військової частини А2622 та несвоєчасне подання до Військової частини А2622 документів на виплату позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування; визнання неправомірною бездіяльності Військової частини А2622 стосовно невиплати ОСОБА_4 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 10.12.2014 р. № 575 (додаток № 9) за період з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р. грошової компенсації замість встановлених норм харчування у сумі 4545,96 грн., згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 02.01.2015 р. № 02 (додаток № 9) за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014 р. включно, грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн.; згідно наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 04.02.2015 р. № 90 (додаток № 9) за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн.; згідно наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 04.03.2015 р. № 169 (додаток № 9) за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 493,36 грн.; згідно наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 06.04.2015 р. № 244 (додаток № 9) за період з 01.03.2015 р. по 12.03.2015 р. включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 176,20 грн.; стягнення з Військової частини А2622 нарахованої грошової компенсації в сумі 6307,96 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно наказу від 18.03.2014 р. № 21 військового комісара Корюківського РВК позивач був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду діловода управління Корюківського РВК.

Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 р. № 905 "Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство", військовослужбовці Чернігівського ОВК та військових комісаріатів області з 01.09.2012 р. знаходяться на продовольчому забезпеченні Військової частини А2622.

Разом з тим, наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК № 575 від 10.12.2014 р. військовослужбовців, призваних у зв'язку з мобілізацією (зокрема, й позивача), зараховано на продовольче забезпечення при Військовій частині А2622 з 01.12.2014 р. й, враховуючи неможливість забезпечення гарячою їжею, вказаній категорії військовослужбовців встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, а також вказано виплатити таку компенсацію за період з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р.

Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування "Північ", адресованій командиру Військової частини А2622.

На виконання вищевказаного наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК № 575 від 10.12.2014 р. позивачеві була нарахована, проте не виплачена, грошова компенсація замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р. включно в сумі 4545,96 грн., а також в подальшому згідно з наказами ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 02.01.2015 р. № 02 (додаток № 9), від 04.02.2015 р. № 90 (додаток № 9), від 04.03.2015 р. № 169 (додаток № 9), від 06.04.2015 р. № 244 (додаток № 9) відповідно за періоди з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р., з 01.03.2015 р. по 12.03.2015 р. включно в сумах 546,22 грн., 546,22 грн., 493,36 грн., 176,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошова компенсація замість встановлених норм харчування позивачу була нарахована, але не була виплачена, позивач має право на її отримання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахована позивачу грошова компенсація замість належних норм харчування військовослужбовцям, призваним у зв'язку з мобілізацією, не може бути виплачена позивачу, оскільки на час звернення його до суду він вже не мав статусу військовослужбовця, призваного у зв'язку з мобілізацією, так як був звільнений зі служби в березні 2015 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Згідно з ч.1 ст. 9-1 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 (426-2002-п) (зі змінами) та наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 р. № 402 (z0992-02) (зі змінами) громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.

Підпунктом "н" пункту 1 примітки до "Норми № 1 - загальновійськова" норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 (426-2002-п) , за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема, громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

За змістом п.2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 р. № 402 (z0992-02) (далі - Положення) у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини (п.1.10 Положення).

Як передбачено п.1.11 Положення, військовослужбовці та інші категорії, які мають право на одержання встановлених норм харчування за рахунок держави у вигляді гарячої їжі, у разі вибуття з військової частини знімаються з продовольчого забезпечення з будь-якого приймання їжі (сніданку, обіду або вечері) залежно від часу вибуття на підставі наказу командира військової частини про вибуття з видачею атестата на продовольство.

Згідно з п.2.10 Положення за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи викладене та зважаючи, що Чернігівським ОВК у період з 18.03.2014 р. (дата зарахування на військову службу) було неправомірно незараховано позивача на продовольче забезпечення до Військової частини А2622, оскільки, як вже зазначалось, саме з дня прибуття до військового комісаріату громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, забезпечуються харчуванням за рахунок держави, а також беручи до уваги, що грошова компенсація замість встановлених норм харчування позивачеві була нарахована, але невиплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у нього права на її отримання.

Водночас, факт невчасного надіслання наказів військового комісара Чернігівського ОВК щодо виплати грошової компенсації та відсутність у Військової частини А2622 фінансової можливості провести виплату останньої не позбавляє позивача права на встановлені для нього державні гарантії під час проходження військової служби.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Посилання ж апеляційного суду на відсутність у позивача права на компенсацію замість встановлених норм харчування відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 31.03.2015р. у справі № 21-79а15, є безпідставними, оскільки в зазначеній справі Верховний Суд України визначався з питання наявності (або відсутності) у звільнених з військової служби осіб права на компенсацію за речове майно, яка ще не була таким особам нарахована, а тому викладені в цій постанові висновки не можуть бути застосовані при врегулюванні спірних у даній справі правовідносин щодо виплати позивачеві нарахованої йому компенсації.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015р. скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .