Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року

у справі № 825/1679/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції в Чернігівській області, атестаційної комісії № 10 ГУ Нацполіції в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 ГУ Нацполіції в Чернігівській області, яке оформлене протоколом від 17.08.2016 року ОП № 15.00025128.0053188;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Нацполіції в Чернігівській області від 12.09.2016 року № 178 о/с в частині звільнення ОСОБА_1;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді слідчого Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області;

- стягнути з ГУ Нацполіції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.09.2016 року до моменту фактичного поновлення на посаді.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ГУ Нацполіції в Чернігівській області, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 22.11.2013 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - призначена в порядку переатестування на посаду слідчого Прилуцького відділу поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області та присвоєно спеціальне звання "молодший лейтенант поліції".

Наказом ГУ Нацполіції в Чернігівській області від 12.09.2016 року № 178 о/с звільнено позивача зі служби в поліції згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугувало рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 ГУ Нацполіції в Чернігівській області, оформлене протоколом від 17.08.2016 року ОП № 15.00025128.0053188, та протокол апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 05.09.2016 року № 3 ОП № 15.00034085.0053188.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, згідно пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Тобто, зазначений пункт Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після прийняття на службу в поліцію для подальшого проходження служби.

Тоді як, відповідно до приписів частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Перелік підстав для атестування визначено у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", так, атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Кожна з зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви позивача, наказом ГУ НП у Чернігівській області від 07.11.2015 року без проведення конкурсу призначено в порядку переатестування на посаду слідчого Прилуцького відділу поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області, з присвоєнням спеціального звання "молодший лейтенант поліції", отже позивач прийнята на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) шляхом видання наказу про призначення за її згодою.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що зі змісту наказу ГУ НП в Чернігівській області від 12.02.2016 року № 170 вбачається, що він не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", тоді як в ньому вказано лише про мету проведення атестування.

Водночас, судами встановлено, що атестування позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Окрім цього, досліджено протиправність оспорюваного рішення (висновку) атестаційної комісії № 10, оформлене протоколом від 17.08.2016 року ОП № 15.00025128.0053188, так як воно проведено всупереч Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) .

Наведене підтверджується відсутністю мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, в протоколі відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про її низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку вона займає.

Враховуючи, що мета атестування, визначена у частині першій статті 57 Закону № 580-VIII, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, тобто, цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки правові підстави для проведення атестації позивача були відсутні.

Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність жодних доводів на підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії, як і не надано обґрунтованих доводів щодо неможливості прийняття відносно позивача іншого, ніж передбаченого підпунктом 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції №1465, висновку, зокрема, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів вбачає, що результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, і відповідно, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення її зі служби в поліції через службову невідповідність, оскільки останнє прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також за відсутності повного, всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів.

Також, судами попередніх інстанцій правильно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2016 року по 29.11.2016 року включно, в розмірі 7025,70 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .