Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

У жовтні 2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року позовну заяву Управління залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишено без руху у зв'язку з тим, що позивачем до скарги не було додано документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, Управління подало апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Управління залишено без руху, оскільки скаржником до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги та надано десятиденний строк для усунення її недоліків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без руху та відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, скаржнику за подання апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року необхідно було сплатити 1378 грн.

Перелік осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях визначений у статті 5 вказаного Закону.

Оскільки на момент подачі апеляційної скарги Управління не відносилось Законом України "Про судовий збір" (3674-17) до переліку осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів, призначених на цю мету.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вивчивши доводи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для його задоволення не вбачається, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Оскільки, інших доказів, щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору або інших поважних причин, які б позбавляли можливості сплатити судовий збір за подачу позивачем апеляційної скарги надано не було, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлене клопотання є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги Управління рішення суду апеляційної інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .