Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Мойсюка М.І., Пасічник С.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області, керівника прокуратури Одеської області Сакварелідзе Д.Г. про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заробітної плати,

за касаційними скаргами ОСОБА_4 та прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до прокуратури Одеської області, керівника прокуратури Одеської області Сакварелідзе Д.Г. про визнання незаконною бездіяльності щодо невиплати заборгованості із заробітної плати, стягнення з відповідачів заборгованості із заробітної плати в сумі 195222,01 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_4 4698,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 14 грудня 2015 року до 28 грудня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційні скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати в сумі 195222,01 грн та задовольнити позов у цій частині. Скаргу мотивує тим, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (1697-18) , у зв'язку із невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 (505-2012-п) , не є підставою для її невиплати, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанови Кабінету Міністрів України. Також стверджує, що судами не вирішено всі позовні вимоги.

Прокуратура Одеської області у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відмовити у задоволенні позову в цій частині, з огляду на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що у прокуратури були підстави для невиплати позивачу заробітної плати у день звільнення, і вини прокуратури, як роботодавця, у даному випадку немає.

Справа розглядається у письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Судами встановлено, що 14 грудня 2015 року наказом прокуратури Одеської області № 3137к ОСОБА_4 звільнено з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні, враховуючи вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно з розрахунковими листами за липень-грудень 2015 року позивачу нараховувалась заробітна плата виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (505-2012-п) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 (763-2015-п) .

Судами встановлено, що з 1 грудня 2015 року по 14 грудня 2015 року позивачу виплачувався оклад за 10 робочих днів у сумі 793,48 грн (з розрахунку 1825 грн окладу); доплата за класний чин - 54,35 грн; доплата за вчений ступінь - 39,67 грн; за вислугу років 30% - 254,35 грн; ОВР 70% - 771,53 грн; премія 150% - 2870,07 грн; вихідна допомога - 9865,80 грн; компенсація за невикористану відпустку за 48 днів - 12951,54 грн, всього 27601,09 грн.

Після звільнення позивачу виплачено: 14 грудня 2015 року - інші платежі на з/п карту в сумі 1430 грн; 17 грудня 2015 року - заробітна плата 16600 грн; 28 грудня 2015 року - заробітна плата 3528 грн.

Позивач не погоджується з такими сумами виплат, оскільки вважає, що заробітна плата має розраховуватись виходячи зі статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII - 10 мінімальних заробітних плат з 1 липня 2015 року (1218 грн - липень-серпень 2015 року, 1378грн. - вересень-грудень 2015 року). Також зазначає, що у заборгованість із зарплати за період з 15 по 28 грудня 2015 року має бути включена сума 6400 грн за 10 днів затримки розрахунку при звільненні.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з липня 2015 року по 14 грудня 2015 року здійснені відповідачем відповідно до нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури. Оскільки днем фактичного розрахунку з позивачем є 28 грудня 2015 року, а звільнення відбулось 14 грудня 2015 року, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 10 робочих днів.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

Разом з тим, відповідно до положень статей 8 та 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно зі статтями 89 та 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) встановлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) , як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 (505-2012-п) , зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 (763-2015-п) , надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Водночас, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було, тоді як реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України № 505 (505-2012-п) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

При цьому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (79-19) внесено зміни до Бюджетного кодексу України (2456-17) , розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що за відсутності правового врегулювання та фінансової можливості відповідач не наділений правом збільшити видатки з Державного бюджету України та самостійно здійснювати перерахунок посадового окладу позивача, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що позивача звільнено 14 грудня 2015 року, а днем остаточного розрахунку є 28 грудня 2015 року, що підтверджується розрахунковими листами за 2015 рік та не заперечується відповідачем.

Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП можливе за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) ).

Обґрунтовуючи причини розрахунку з позивачем 28 грудня 2015 року, прокуратура Одеської області посилалася на те, що наказ про преміювання працівників, який видається щомісячно пропорційно відпрацьованому працівниками часу, надійшов до відділу фінансування та бухгалтерського обліку лише 25 грудня 2015 року. Крім того, враховуючи неможливість здійснення розрахунку заробітної плати без урахування премії, яка обчислюється щомісячно у відсотках у межах фонду преміювання, затвердженого у кошторисах, та економії фонду оплати праці, відповідач вважає, що затримки розрахунку при звільненні позивача не відбулось і заробітна плата виплачена вчасно.

Однак специфіка обрахунку заробітної плати не виключає вини роботодавця в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у зв'язку з чим суди правильно стягнули з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційні скарги ОСОБА_4 та прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.