757/4781/19-ц Про вимогу повернути позовну заяву, оскільки заявник не усунув її недоліків протягом часу, встановленого судом для усунення недоліків позовної заяви - 19.10.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст",

треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, державне підприємство "ЕКО";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у складі судді Писанець В. А. та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у складі судді Білич І. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом дооб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" (далі - ОСББ "Печерський міст"), треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, державне підприємство "ЕКО", про визнання рішення засновників недійсним та скасування державної реєстрації.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою суду від 14 червня 2019 року залишено без руху даний позов та у встановлений строк виявлені у ньому недоліки позивачем усунуто, форма та зміст позовної заяви, додатки до неї та додані документи відповідають вимогам ЦПК (1618-15) України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСББ "Печерський міст" подало до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСББ "Печерський міст" повернуто заявникові.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підсудність визначає коло справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду в межах його територіальної юрисдикції. Системний аналіз статті 353 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвали про відкриття провадження у справі допускається лише у тих випадках, коли не було дотримано правил підсудності, проте заявником ставиться питання про скасування ухвали з підстав, не пов`язаних із порушенням правил підсудності, оскільки заявник вважає, що судом не дотримано правил підвідомчості справ. Відтак, скаргу подано на ухвалу з підстав, не передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСББ "Печерський міст" подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/4781/19 з Печерського районного суду м. Києва.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно пункту 7 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, а, відповідно, і ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначало, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і саме тому ними оскаржується ухвала про відкриття провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОСББ "Печерський міст", треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, державне підприємство "ЕКО", про визнання рішення засновників недійсним та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСББ "Печерський міст" подало до суду апеляційну скаргу.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підсудність визначає коло справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду в межах його територіальної юрисдикції. Системний аналіз статті 353 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвали про відкриття провадження у справі допускається лише у тих випадках, коли не було дотримано правил підсудності, про те заявником ставиться питання про скасування ухвали з підстав, не пов`язаних із порушенням правил підсудності, оскільки заявник вважає, що судом не дотримано правил підвідомчості справ. Відтак, скаргу подано на ухвалу з підстав, не передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення до апеляційного суду) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Статтею 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до принципу спеціалізації Законом визначено види і повноваження місцевих судів: загальні суди, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом; господарські суди, які розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції; адміністративні суди, які розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом (частина п`ята статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже судова юрисдикція - це компетенція судів здійснювати правосуддя в формі визначеного законом виду судочинства і щодо визначеного кола правовідносин.

Статтею 19 ЦПК України визначено перелік справ у спорах, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, тобто визначено предметне коло справ.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

На відміну від юрисдикції як компетенції судів загальної юрисдикції щодо розгляду справ у цивільних спорах, підсудність відповідно до ЦПК (1618-15) України - це розмежування повноважень судів щодо розгляду і вирішення справ, які належать до цивільної юрисдикції.

Під підсудністю можливо також розуміти коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду загальної юрисдикції.

Визначити підсудність означає встановити, який суд і якої ланки, згідно з законом, повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.

Виходячи з аналізу глави 2 розділу І ЦПК України (1618-15) під підсудністю розуміється сукупність предметної (статті 19, 20), інстанційної (стаття 23, 24), територіальної (стаття 26) юрисдикції судів загальної юрисдикції.

Відтак, помилковим є ототожнення понять "підсудність" з "юрисдикцією" (підвідомчістю). Так, юрисдикція (підвідомчість) судів загальної юрисдикції визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства, тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - у даному випадку цивільної.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 804/3516/18 та Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 495/6724/17.

Тобто, "підсудність", як підстава оскарження рішення суду першої інстанції, передбачає незгоду особи із розглядом (прийняттям до розгляду) справи певним судом загальної юрисдикції як судом першої інстанції. У свою чергу поняття "підсудності" не охоплює поняття "юрисдикції" (підвідомчості) судів щодо розгляду спорів певної категорії (юрисдикції).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку виключно з підстав порушення судом першої інстанції наведених вище процесуальних норм, що регулюють питання підсудності цивільних справ.

Так, зі змісту апеляційної скарги убачається, що заявник зазначав про те, що суддею суду першої інстанції при постановленні ухвали про відкриття провадження було порушено правила предметної юрисдикції, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто ОСББ "Печерський міст" посилалося на порушення судом першої інстанції статті 19 ЦПК України, яка встановлює перелік справ у цивільних спорах, які розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Проте, норми ЦПК України (1618-15) не передбачають права на оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції (підвідомчості) спору, тобто належності його розгляду в порядку іншого судочинства.

При цьому положення ЦПК України (1618-15) не позбавляють суд першої інстанції можливості вирішити порушене відповідачем в апеляційній скарзі питання під час розгляду справи і прийняти відповідне рішення, в тому числі, згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів також враховує, що закріплюючи у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України та частині третій статті 353 ЦПК України право особи на перегляд справи в апеляційному порядку, законодавець регламентував спосіб і порядок реалізації такого права у залежності від виду судового рішення, як є предметом апеляційного оскарження - безпосереднє оскарження рішення суду або ухвали суду в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на таке рішення або викладенням заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Відтак, гарантуючи можливість перегляду в апеляційному порядку судової справи, положення ЦПК України (1618-15) закріпили спосіб реалізації права особи на апеляційне оскарження ухвали суду щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної юрисдикції шляхом викладення заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Іншого порядку та способу апеляційного оскарження такого судового рішення чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Аналогічний підхід застосовано у справі № 760/20886/17-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року), у справі № 640/11758/19 (постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року).

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвали суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Зважаючи на те, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася, касаційне провадження в цій частині слід закрити.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 396, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року закрити.