ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/65003/13
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року
у справі № 815/7230/13-а
за поданням Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області
до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулась до суду з поданням до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (далі - ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод", відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2013 року задовольнив подання повністю.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2013 року скасував рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні подання.
В касаційній скарзі Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято із додержанням норм законодавства.
Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 14 жовтня 2013 року № 711 та направлення на перевірку від 15 жовтня 2013 року № 132, які були вручені посадовій особі відповідача ОСОБА_4 під розписку, службовими особами податкового органу було здійснено вихід на адресу відповідача.
Після ознайомлення з наказом про проведення перевірки, головний бухгалтер ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" ОСОБА_4 не допустила службових осіб контролюючого органу в приміщення складу зберігання готової продукції, складу зберігання спирту етилового, місця зберігання марок акцизного податку, каси підприємства, а також відмовила у наданні бухгалтерських документів, які підтверджують обсяги наявних у ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" на момент проведення перевірки спирту, алкогольних запоїв, марок акцизного податку, а саме: товарно-транспортні накладні, наряди, рахунки- фактури, прибутково - видаткові накладні, податкові накладні для проведення перевірки, що потверджується складеним у зв'язку із відмовою від допуску до перевірки актом від 16 жовтня 2013 року № 30.
Рішенням від 16 жовтня 2013 року № 1 ОДПІ було застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків.
Суд першої інстанції, задовольняючи подання, виходив із наявності законних підстав для його застосування до платника податків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні подання, суд апеляційної інстанції виходив із наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що на підприємстві відповідача виконуються вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані з роботою транспорту.
Згідно із наказом Голови правління ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" від 25 вересня 2013 року № 57-ОК дні з 10 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року були проголошені вихідними днями на підприємстві.
Вказане рішення було погоджено із профспілковим комітетом на підприємстві (протокол від 25 вересня 2013 року № 25/9) та реалізовано згідно із табелем робочого часу підприємства за жовтень 2013 року.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Функції контролюючих органів, до яких, зокрема, відноситься здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, визначені ст. 19-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 16.1.9 п. 16.9 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Згідно з п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2, п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт майна може бути повним або умовним.
Згідно п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до ст. 69 Кодексу законів про працю України на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення подання податкового органу, так як спроба проведення перевірки платника податків відбулась у вихідний день на підприємстві, на якому виконуються вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані з роботою транспорту, що унеможливило допуск працівників податкового органу до проведення перевірки, а отримання направлення на перевірку головним бухгалтером ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" у вихідний день не може свідчити про недопуск до перевірки, так як знаходження на підприємстві особи у вихідний день унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, у зв'язку з чим подальше застосування арешту є необґрунтованим.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року у справі № 815/7230/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, - 239 -1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
Судді:
|
Л.І. Бившева
І.Я. Олендер
Т.М. Шипуліна
|