Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі № 813/206/13-а (№ 876/8788/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2013 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 № 0001212301 та № 0001202301. Визнав протиправними та скасував ці податкові повідомлення-рішення.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 залишив без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої і апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.07.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального права: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби провела документальну позапланову виїзну перевірку нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року, за результатами якої склала акт від 19.11.2012 № 373/22-00/38141600.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, підпункту "б" пункту 187.1 статті 187, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податковою кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 108917 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 204 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень в сумі 173562 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 204843 грн.

Висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідач обґрунтовує таким.

Позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 378405 грн. за операціями з придбання у вересні 2012 року товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю ПП "ЕВТ-Центр". Згідно з інформацією комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр" та ПП "ЕВТ- Центр" на момент купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (серпень-вересень 2012 року) знаходились за однією адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Убині, вул. Шкільна, 9/В. У грудня 2012 року свідоцтво платника податку ПП "ЕВТ-Центр" анульовано. Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі 17.12.2012 провела перевірку стану збереження майна платника податків ПП "ЕВТ-Центр", яке перебуває у податковій заставі. Перевіркою встановлено, що майно, яке перебуває у податковій заставі (автомат котлетний, автомат мокрої паніровки, автомат сухої паніровки, фаршмішалка) на момент перевірки відсутні, про що було складено акт від 17.12.2012 за № 1/19-0. Платник податків за згодою на відчуження майна до ДПІ не звертався, кошти від реалізації майна в рахунок погашення податкової заборгованості не спрямував. З метою ухилення від сплати податків ПП "ЕВТ-Центр фактично перереєстроване в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр", за юридичною та фактичною адресою ПП "ЕВТ-Центр". Відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр" в вересні 2012 року сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 378405 грн. за безтоварними операціями з метою заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 173562 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 204843 грн. Окрім того відповідач вказує, що позивач на підставі податкової накладної від 14.08.2012 № 7/2, отриманої 03.09.2012, включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 108916,67 грн. за операціями з придбання у серпні 2012 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" товару (свійської птиці - курчат) в кількості 56727 кг. Використовуючи інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби, зокрема ІАС "Співставлення Рестру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)", встановлено, що ПП "ЕВТ Центр" включило до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 108916,67 грн. за операціями з придбання у позивача у серпні 2012 року продукції. Позивач не має власних та орендованих основних засобів (виробничих та складських приміщень), трудових ресурсів, тому не мав можливості здійснити господарську операцію з переробки свійської птиці (курчат) у кількості 56727 кг у серпні 2012 року.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012:

№ 0001212301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 353099,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 282479, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 70620,00 грн.;

№ 0001202301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 204843,00 грн. за вересень 2012 року.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ визначений як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені норми закону, суд касаційної інстанції зазначає, що умовами реалізації права на формування податкового кредиту є вчинення господарської операції з придбання товарів з метою використання в господарській діяльності. При цьому господарська операція має підтверджуватись первинними документами, оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про нереальне вчинення операцій з поставки товару мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дослідили спірні господарські операції і встановили, що між ПП "ЕВТ-Центр" (постачальник) та ТзОВ "Агроком Центр" (покупець) 12.09.2012 укладено договір поставки основних засобів № 001, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити товар (основні засоби), зазначений у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору. Загальна кількість товару та або його часткове співвідношення (асортимент та/або номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, що входить до відповідної партії товару, визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Передання товарів від постачальника до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється потягом 30 (календарних) днів з моменту укладення договору. Постачальник має право на дострокове передання товару покупцеві за умови попереднього погодження цього із покупцем. Датою передавання відповідної партії товару вважається дата вручення відповідного товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Приймання-передача товару провадиться уповноваженими представниками покупця та постачальника у строки, що додатково погоджені сторонами. Покупець зобов'язується оплатити постачальнику ціну, зазначену у відповідній видатковій накладній на відповідну партію товару протягом 2 (двох) місяців з дня приймання-передачі відповідної партії товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Перелік основних засобів і загальна ціна визначені сторонами зазначеного Договору у специфікації (Додатку № 1 до Договору поставки основних засобів № 001 від 12.09.2012 року).

Суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи: видаткові і податкові накладні та встановили, що ці первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факти поставки позивачу товару, містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Суди також встановили, що між ПП "ЕВТ-Центр" та позивачем укладено договір купівлі-продажу товарів від 10.09.2012 № 001, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати партіями у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити товар (курчата бройлера, кури живі, шкіра куряча, тушка бройлера 1ї категорії охолоджена вагова, тушка бройлера морожена індивідуальна упаковка, тушка бройлера морожена вагова, четверть морожена вагова, філе охолоджене вагове). Загальна кількість товару та/або його часткове співвідношення (асортимент та/або номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, що входить до відповідної партії товару, визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору.

Передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється протягом 30 (календарних) днів з моменту укладення цього Договору. Продавець має право на дострокове передання товару покупцеві за умови попереднього погодження цього із покупцем. Датою передання відповідної партії товару вважається дата вручення відповідного товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Покупець зобов'язався сплатити продавцеві ціну, зазначену у відповідній видатковій накладній на відповідну партію товару, протягом 2 (двох) місяців з дня приймання-передачі партії товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Найменування, кількість, одиниця виміру та ціна товару у партії визначена сторонами договору купівлі-продажу товарів від 10.09.2012 № 001 у специфікації (додатку № 1 до договору).

Суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи: видаткові і податкові накладні та встановили, що ці первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факти поставки позивачу товару, містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Суди також встановили, що позивач реалізував придбаний товар, у підтвердження чого надав податкові та видаткові накладні.

На підтвердження якості товару, позивач також надав суду реєстр виданих ветеринарних свідоцтв.

Окрім того, у судовому засіданні 05.04.2013 суд допитав як свідків найманих працівників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які пояснили суду, що підприємство є діючим, має усі необхідні умови для здійснення господарських операцій та відповідні трудові ресурси (на підприємстві працює близько сорока чоловік).

Також позивач надав суду першої інстанції докази щодо наявності нерухомого майна для ведення ним господарської діяльності (договір нерухомого майна, акти приймання-передачі, додаткова угода, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, видані особами, які на час вчинення господарських операцій були платниками податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також умовою реалізації покупцем права на податковий кредит стан податкового обліку та стан виконання вимог податкового законодавства постачальником такого покупця.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків за результатом діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача суди спростували твердженнями, які ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушили норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушили норми процесуального права.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.