808/4123/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 25.10.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року,-

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, (далі - відповідач, контролюючий орган) від 15.09.2016 року № 0000451403, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на дану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 263 580,50 грн., у тому числі за основним платежем на 2 842 387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 421 193,50 грн. та № 0000461403, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 375 335,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 700 268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 675 067,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені обставини у справі свідчать про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Українська нафто-газова компанія", також директор вказаного контрагента, за підписом якого оформлено податкові накладні, заперечує свою участь у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та підписанні документів фінансово-бухгалтерської звітності.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу контролюючий орган просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року та ТОВ "Астенбуд" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 року № 85/28-04-14-00/00191885.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 759 702,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2013 р. на суму 2 325 396,00 грн. та завищено суму податкового кредиту (ПДВ) на суму 2 898 990,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" з постачання природного газу на підставі договору від 28.02.2013 року № ПН/13-367, фактично не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, в ході проведення перевірки не було встановлено зв'язок між показниками податкових декларацій, регістрами бухгалтерського обліку та наданими до перевірки первинними документами, а вказаний контрагент відсутній за місцезнаходженням та його свідоцтво платника ПДВ анульовано. Також контролюючий орган посилається на те, що в ході досудового слідства у кримінальному провадженні № 32015100110000352, яке зареєстровано за фактом фіктивного підприємництва (ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України), а саме створення ТОВ "Українська нафто-газова компанія" без мети здійснення господарської діяльності, встановлено, що гр. ОСОБА_6, на яку за винагороду було переоформлено вказане підприємство та яка була його керівником, заперечувала свою участь у підписанні первинних документів, про що також свідчить і висновок експерта від 09.08.2016 № 336п, в якому зазначено, що підписи на податкових накладних виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису вказаної громадянки.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (постачальник) укладено договір від 28.02.2013 року № ПН/13-367 на постачання природного газу.

Протягом березня-квітня 2013 року ТОВ "Українська нафто-газова компанія" здійснило постачання природного газу в обсязі 4 097,547 тис. куб. м. загальною вартістю 17 054 324,38 грн. у т.ч. ПДВ 2 842 387,40 грн.

Також судами встановлено, що на підтвердження фактичного виконання вказаного договору факту поставки газу позивачем надано акти передачі-приймання природного газу, податкові накладні (від 12.03.2013 року № 117, від 19.03.2013 року № 253, від 26.03.2013 року № 405, від 31.03.2013 № 601, від 16.04.2013 року № 155, від 19.04.2013 року № 218, від 25.04.2013 року № 315, від 30.04.2013 року № 443), копії банківських виписок, договір від 22.12.2011 року № 8/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними турбопроводами, дія якого пролонгована на 2013 рік угодою від 20.12.2012 року № 8/ЗП-П, договір на розподіл природного газу № Т-ПР - 11009 від 10.12.2012 року, паспорта фізико-хімічних параметрів природного газу, які підтверджують якість поставленого газу, звіти по комерційним вузлам обліку ("УНІВЕРСАЛ-02" та "ФЛУОТЕК") за березень та квітень 2013 року.

Придбаний у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природний газ використано позивачем у власному виробництві на висушування, випалювання вогнетривких виробів та сировини, загартування стальних виробів, розплавлення металу, опалювання приміщень, підігрів гарячої води, що підтверджується актами про витрату газу, розподілом газу по цехам ПАТ "Запоріжвогнетрив", відомістю основних засобів позивача в частині обладнання, виробничих потужностей, для функціонування яких використовується природний газ, режимними картами обладнання.

Проте, розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини, зокрема і щодо відсутності настання реальних правових наслідків за господарськими операціями, проведеними позивачем з його контрагентом, дійшли висновку що позивачем безпідставно сформовано витрати та податковий кредит з огляду на наступне:

- в ході досудового слідства у кримінальному провадженні № 32015100110000352, яке зареєстровано за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "Українська нафто-газова компанія" без мети здійснення господарської діяльності, гр. ОСОБА_6 у своїх показаннях в якості свідка повідомила, що за винагороду перереєструвала на своє ім'я вказане підприємство, та яка, заперечила свою участь у фінансово-господарській діяльності підприємства та підписанні від імені цього підприємства фінансових документів (а.с.114-120, т.3);

- наявність ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року, якою гр. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності (а.с.153-157, т.3);

- згідно висновку спеціаліста-криміналіста Кравченко О.А. № 199 від 03.04.2015 підписи від імені гр. ОСОБА_6 в графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" виконані не гр. ОСОБА_6, а різними особами (а.с.112-113, т.3);

- наявність висновку експерта від 09.08.2016 року № 336п, за результатами проведеної судової експертизи, відповідно до якого підпис в графах "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" в оригіналах податкових накладних від 12.03.2013 року № 117, від 19.03.2013 року № 253, від 26.03.2013 року № 405, від 31.03.2013 № 601, від 16.04.2013 року № 155, від 19.04.2013 року № 218, від 25.04.2013 року № 315, від 30.04.2013 року № 443 складені контрагентом ТОВ "Українська нафто газова компанія" також виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису останньої (а.с.187-193, т.3);

- допит в якості свідка у суді першої інстанції гр. ОСОБА_6, яка зазначила, що їй не відомо про господарські взаємовідносини ТОВ "Українська нафто-газова компанія" з ПАТ "Запоріжвогнетрив" і такої особи як ОСОБА_8, особа, яка фактично підписала договір на постачання природного газу від 28.02.2013 року № ПН/13-367, вона не знає, довіреностей на його ім'я не видавала;

- позивачем не спростовано наданими до суду доказами того, що єдиним постачальником природного газу для контрагента ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у березні та квітні 2013 року було підприємство ТОВ "Лідергаз" (2-га ланка), яке не було виробником такого газу, а виступало лише посередником, та яке згідно матеріалів, отриманих від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за місцем реєстрації не знаходиться та згідно заяви гр. ОСОБА_9, який значиться керівником ТОВ "Лідергаз", останній повноважень директора не здійснював, жодних первинних та звітних документів не підписував, печатку ТОВ "Лідергаз" не отримував, жодних довіреностей від свого імені на право здійснення господарської діяльності ТОВ "Лідергаз" не виписував та нікого не уповноважував.

Таким чином, враховуючи пояснення гр. ОСОБА_6, яка заперечувала свою участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ "Українська нафто-газова компанія" і підписанні від імені цього підприємства документів бухгалтерсько-фінансової звітності, висновки почеркознавчого дослідження (експертизи), наявної ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично дані бухгалтерського та податкового обліку сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за відсутності реально вчинених господарських операцій та на підставі первинних документів, які не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою.

Вказані висновки цілком узгоджуються з правовими позиціями висловленими Верховним судом України у постанові від 26.01.2016 року справі № 21-4781а15, згідно якої "первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними".

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вже зазначалось вище, при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства суди попередніх інстанцій врахували ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року, якою гр. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із закінченням строків давності.

Однак, суд з цього приводу зазначає, що враховуючи ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковими для адміністративного суду та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а отже в даному випадку враховуючи, що судом в кримінальному провадженні постановлено вищезазначену ухвалу, а не вирок, в якій крім того вказано, що суд не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток контрагентами ТОВ "Українська нафто-газова компанія", колегія суддів приходить до висновку, що судам попередніх інстанцій в даній справі необхідно було в повній мірі дослідити питання реальності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Українська нафто-газова компанія" щодо поставки природного газу.

Зокрема, встановити за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, чи мав такий контрагент відповідну правоздатність у специфічній сфері діяльності - постачання газу, встановити наявні виробничі зв'язки як позивача так і його контрагента з іншими суб'єктами у відповідній сфері господарювання, необхідно також дослідити матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості вказаного контрагента щодо можливості виконання договірних зобов'язань.

Необхідно також детально дослідити і посилання Товариства та додані ним документи в підтвердження того, що ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" не було єдиним постачальником природного газу у березні - квітні 2013 року для контрагента ТОВ "Українська нафто-газова компанія".

Необхідно також звернути увагу і на посилання Товариства, що висновок спеціаліста - криміналіста Кравченко О.А. від 03.04.2015 року № 199, на який суди покликаються у своїх рішеннях, не має відношення до позивача, адже вказаний висновок стосується почеркознавчої експертизи податкових накладних, виданих ТОВ "Українська нафто-газова компанія" на адресу ПАТ "Дніпроспецсталь".

Крім того, колегія суддів також зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України також і з огляду на порушення норми процесуального права. Так суд першої інстанції в своєму рішенні (а.с. 243, т. 3) вказує, що гр. ОСОБА_6 була допитана в якості свідка, проте вказана обставина не підтверджується ні журналами судових засідань від 16.02.2017 року, 21.02.2017 року, 04.04.2017 року та 27.04.2017 року, ні аудіо записами судових засідань.

Вищезазначене дає підстави стверджувати, що фактично вказана особа не була допитана в якості свідка під час розгляду цієї справи, що, з огляду на вищезазначене, є визначальним для правильного встановлення обставин по справі та прийняття правильного та обґрунтованого рішення, а отже посилання суду на покази свідка як на один із доказів, який в сукупності з іншими доказами дає можливість дійти висновку про безпідставність формування позивачем даних бухгалтерського та податкового обліку по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Українська нафто-газова компанія", а відповідно і про обґрунтованість донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ - є також передчасним.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень на підставі досліджених під час розгляду справи доказів.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.