592/6677/16-а Про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - 25.10.2017 Прийняття

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Заступника начальника Сумської митниці ДФС України - Сіленка Валерія Васильовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил від 13.07.2016 року № 0291/80502/16.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 дотримався вимог митного законодавства щодо терміну перебування транспортного засобу на території України у один рік відповідно до "Конвенції про "тимчасове ввезення" від 24.03.2004 року

Позивач вважає, що постанова відповідача № 0291/80502/16 від 13.07.2016 р. складена заступником начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Сіленка В.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України не є триваючим, а отже адміністративне стягнення за порушення митних правил могло бути накладене на нього не пізніше 6 місяців з дня його вчинення.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2016 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову № 0291/80502/16 від 13.07.2016 р. заступника начальника Сумської митниці ДФС України Сіленка В. В. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації в ЄАІС ДФС транспортний засіб "BMW 530", р.н. р.н. НОМЕР_1 ввезений гр. ОСОБА_4 через Сумську митницю ДФС, пункт пропуску "Суджа - Юнаківка" 14.06.2015 року о 15 год. 01 хв. з метою транзиту, на строк встановлений ст. 95 Митного кодексу України.

10.06.2016 року о 13 год. 43 хв. в зону митного контролю митного поста "Юнаківка" Сумської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль "ВМW-530" під керування ОСОБА_4 Посадовими особами відповідача 10.06.2016 року складено протокол про порушення митних правил, оскільки враховуючи час ввезення 14.06.2015 року та час вивезення 10.06.2016 року транспортного засобу марки "BMW 530", р.н. НОМЕР_2, гр. ОСОБА_4, відповідно до ст. 95 Митного кодексу України, порушено строки транзитного перевезення більше ніж на 10 діб.

Заступником начальника Сумської митниці ДФС України - Сіленком В. В. 13.07.2016 року винесено постанову № 0291/80502/16 про порушення митних правил ОСОБА_4 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Вважаючи дії Заступника начальника Сумської митниці ДФС України - Сіленка В. В. протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що митний режим транзиту до автомобіля марки "ВМW-530", реєстраційний номер НОМЕР_4 кузов НОМЕР_5, як транспортного засобу комерційного призначення, відповідачем був застосований безпідставно, оскільки позивач в'їхав на територію України для виконання своїх службових обов'язків на автомобілі комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, тому штраф за порушення строку доставки такого транспортного засобу (строку транзитного перевезення), передбачений ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, також не мав бути застосований до позивача.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних, вимог виходив з того, що згідно реєстраційного документу серії № НОМЕР_3, автомобіль "ВМW-530", реєстраційний номер НОМЕР_4 кузов НОМЕР_5, належить на праві власності підприємству - фірма "Генесія Груп" Республіка Польща. Разом із тим, згідно запису в журналі пункту пропуску "Суджа - Юнаківка" позивач 14.06.2015 о 15:02:42 в'їхав на територію України на автомобілі реєстраційний номер НОМЕР_6, кузов НОМЕР_5, з метою особистого користування в режимі транзит.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з договору доручення на комерційне використання транспортного засобу № 12/06/2015 від 12.06.2015 року, між фірмою "Генесіа Груп Сп. з о.о" (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_4 (виконавець) слідує, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів, належних замовнику та/або структурному підрозділу - представництву "Генесіа Груп Сп. з о.о", зареєстрованому в місті Суми, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або для представництва, на територію України, через територію України, з території України. Водночас позивач не надав митному органу належних документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою легкового транспортного засобу при в'їзді 14.06.2015 року на територію України на автомобілі "ВМW-530", реєстраційний номер НОМЕР_4 кузов НОМЕР_5.

Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб.

Відповідальність за порушення вимог ст. 95 Митного кодексу передбачено у ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, зокрема, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до положень ч.1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 14.06.2015 року ввіз на митну територію України через митний пост "Суджа Юнаківна" Сумської митниці ДФС України із реєстраційним номером НОМЕР_1 в режимі "транзит", про що свідчить запис в журналі пункту пропуску "Суджа - Юнаківка" за 14.06.2015 року.

Також позивач не виконав дій, передбачених у ч.1 ст. 192 Митного кодексу України, згідно якої у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що оскаржена позивачем постанова відповідача № 0291/80502/16 від 13 липня 2016 року в справі про порушення митних правил прийнята в межах строків, визначених у ст. 467 Митного кодексу України, тобто шестимісячного строку з дня його виявлення, оскільки порушення позивачем митних правил виявлено відповідачем 10.06.2016 року під час знаходження легкового автомобіля "ВМW-530" під керування ОСОБА_4 в зону митного контролю митного поста "Юнаківка" Сумської митниці ДФС.

Щодо посилання позивача на те, що транспортний засіб ввезено на територію України як транспортний засіб комерційного призначення у відповідності до ст. 189 Митного кодексу України згідно договору доручення на комерційне використання транспортного засобу № 12/06/2015 від 12.06.2015 року, між фірмою "Генесіа Груп Сп. з о.о" (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_4, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 189 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Відповідно до п. "а" ст. 1 "Конвенції про тимчасове ввезення", до якої Україна приєдналась 24 березня 2004 року, "тимчасове ввезення" означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари, у тому числі транспортні засоби, умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари, у тому числі транспортні засоби, мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Згідно з п. "b" ст. 1 Додатка С до "Конвенції про тимчасове ввезення", комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, визнання автотранспортного засобу, у тому числі легкового, як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію; при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

З огляду на те, що позивачем під час ввезення транспортного засобу на митну територію України не було надано документів, які б надавали право на ввезення транспортного засобу комерційного призначення в митному режимі, передбаченому ст. 189 Митного кодексу України, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність визначених Митним кодексом України (4495-17) підстав для застосування до транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_1 положень тимчасового пропуску транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.