465/6866/15-а Про визнання протиправними дій митних органів та скасування постанови, якою особу визнано винною у порушенні митних правил - 25.10.2017 Прийняття

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови № 2099/20908/15 від 09.10.2015 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 01 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Мірошниченко М.І. щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил № 2099/20908/15 від 09.10.2015 року. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил № 2099/20908/15 від 09.10.2015 року відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 470 МК України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасовано постанову Франківського районного суду міста Львова від 01 лютого 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Львівська митниця Державної фіскальної служби направила на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови про порушення митних правил № 2099/20908/15 від 09.10.2015 року, ОСОБА_4 18.09.2015 року о 19:30 год. повертався з Литви до України через митний пост "Краковець" Львівської митниці ДФС автомобілем марки "VW COLF", р.н. НОМЕР_2 в якості пасажира (а.с. 3).

Під час митного контролю було встановлено, що ОСОБА_4 ввіз на територію України 12.10.2012 року автомобіль марки "SKODA OCTAVIA", р.н. НОМЕР_1 та 30.10.2012 року автомобіль марки "AUDI 80", р.н. НОМЕР_3 в режимі "транзит", однак дані автомобілі станом на 18.09.2015 року з митної території України не вивозилися та у інший режим згідно законодавства не поміщенні. Таким чином, ОСОБА_4 перевищив більше, ніж на десять діб, встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки товару - автомобіля, що перебуває під митним контролем до митного органу призначення.

Постановою Львівської митниці Державної фіскальної служби від 09.10.2015 року № 2099/20908/15 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.

Вважаючи постанову про порушення митних правил протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вчинене позивачем правопорушення, пов'язаного з перевищенням встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, не відноситься до триваючих і є закінченим на одинадцятий день, а тому оскаржувана постанова митного органу ухвалена із порушенням установленого статтею 467 вказаного Кодексу шестимісячного строку для накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України правопорушення належить до категорії триваючих, а тому митний орган виніс оскаржувану постанову в межах установленого строку для накладення відповідного адміністративного стягнення.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб.

За змістом частини третьої статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до положень частини 1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України (4495-17) не міститься визначення триваючого правопорушення.

В теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись із протиправного діяння (дії або бездіяльності), здійснюються у подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку, та припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 протягом 2012 року ввіз транспортні засоби ("SKODA OCTAVIA" р.н. НОМЕР_1 та "AUDI 80" р.н. НОМЕР_3) на митну територію України в режимі транзиту, однак обов'язку щодо вивезення вказаних транспортних засобів за межі митної території протягом 10-денного строку позивач не виконав.

Факт ввезення на митну територію України транспортних засобів в митному режимі транзит та їх невивезення за межі митної території України в межах установленого строку позивач не заперечував.

Про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України Львівській митниці ДФС України стало відомо 18.09.2015 року, під час проходження ОСОБА_4 18.09.2015 року о 19:30 год. митного контролю через митний пост "Краковець" Льівської митниці ДФС автомобілем марки "VW COLF", р.н. НОМЕР_2 в якості пасажира. Тобто, датою виявлення порушення слід вважати 18.09.2015 року. Із цього часу орган доходів і зборів мав шість місяців для вирішення питання щодо накладення на позивача відповідного адміністративного стягнення.

Таким чином, оскаржена позивачем постанова № 2099/20908/15 від 09.10.2015 року в справі про порушення митних правил прийнята в межах шестимісячного строку з дня його виявлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Судом апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 465/6866/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.