Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інструментальний завод" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інструментальний завод" до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Інструментальний завод" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.2013 р. № 4101 про застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 19612,10 грн. та нарахування пені в сумі 7929,84 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 06.08.2013 р. на адресу ПАТ "Інструментальний завод" надійшло рішення УПФУ в Шевченківському районі м. Києва № 4101 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.07.2013 р., відповідно до якого до позивача згідно із ч.10 і п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI, застосовано штраф у розмірі 19612,10 грн. та нарахована пеня в сумі 7929,84 грн. за період з 21.02.2011р. по 11.09.2012 р., всього на загальну суму 27541,94 грн.

При цьому, порушення підприємством строків сплати єдиного соціального внеску за період січень-лютий 2011 року відбулося у зв'язку з тим, що ПАТ "Інструментальний завод" платіжними дорученнями, датованими 18.02.2011р. - на загальну суму 29 759,72 грн., 03.03.2011 р. - на суму 192,49 грн., 18.03.2011 р. - на загальну суму 38671,38 грн. сплачено єдиний внесок на неналежний рахунок.

Як наслідок 04.03.2011р. УПФУ в Шевченківському районі м.Києва виставило ПАТ "Інструментальний завод" вимогу про сплату боргу № Ю-690 в розмірі 29759,72 грн., отриману останнім 23.03.2011 р.

ПАТ "Інструментальний завод" звернулося до УПФУ в Шевченківському районі м.Києва з листом від 23.03.2011 р. № 75 (вх. № 8301/05 від 06.04.2011р.) про відкликання вимоги від 04.02.2011 р. № Ю-690 та зарахування на відповідні розрахункові рахунки органу Пенсійного фонду України помилково перерахованих 18 лютого, 03 та 18 березня 2011 року сум єдиного внеску.

Листом від 11.04.2011 р. № 5878/03 з доданим до нього висновком від 11.04.2011 р. № 494 відповідач відмовив підприємству у задоволенні зазначеної заяви про зарахування коштів, посилаючись на відсутність в ній відомостей про реквізити банку (назви банку і МФО).

18.04.2011 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 14.04.2011 р. № 95 (вх. № 9151/05), в якому просив перерахувати суми єдиного внеску, сплачені помилково на неналежні рахунки, на відповідні рахунки УПФУ в Шевченківському районі м.Києва (реквізити яких наведені в цьому листі).

У відповідь пенсійний орган направив на адресу платника єдиного внеску лист-відмову від 21.04.2011 р. № 6718/03 та висновок від 21.04.2011 р. № 578, в якому зазначено про виявлення розбіжностей у підписах посадових осіб підприємства, що містилися у листі та у самому платіжному дорученні.

30.05.2011 р. з урахуванням зауважень відповідача позивач втретє звернувся до УПФУ в Шевченківському районі м.Києва (лист від 14.04.2011 р. № 95, вх. № 11878/05) з питання перерахування сум єдиного внеску на належні рахунки й УПФУ в Шевченківському районі м.Києва прийняло рішення про перерахування загальної суми коштів 68623,59 грн., яка рахувалася як переплата на одному рахунку позивача, на належний рахунок органу Пенсійного фонду України, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України в м. Києві (висновок від 02.06.2011р. № 798).

Так, згідно платіжних доручень УПФУ в Шевченківському районі м.Києва від 02.06.2011 р. № 776, № 777 і №778 з неналежного рахунку на належний рахунок перераховано загальну суму єдиного внеску 4495,75 грн. (кошти фактично зараховано 07.06.2011р.) та платіжних доручень від 29.06.2011р. № 977, № 978 і № 979 - суму 64127,84 грн. (кошти фактично зараховано 05.07.2011р.).

За даними довідки УПФУ в Шевченківському районі м.Києва від 11.10.2011 р № 796, складеної за результатами проведення перевірки ПАТ "Інструментальний завод" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, станом на 20.09.2011 р. підприємство не мало заборгованості зі страхових внесків та єдиного соціального внеску.

Крім того, в результаті проведеного в грудні 2011 року перерахунку єдиного внеску за періоди січень-листопад 2011 року (на виконання вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.10.2011 р. № 32-3 "Зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309" (zb286-11) , набрали чинності з 01.01.2012 р.) позивачем був поданий звіт по єдиному внеску за грудень 2011 року (вх. 20.01.2012 р.), в якому в графі 6.1.4 відображено донарахування єдиного внеску за попередні періоди в розмірі 8,41% на суму 1071,35 грн.

Надалі листом від 31.01.2012 р. № 5 (вх. № 2386/05 від 07.02.2012р.) ПАТ "Інструментальний завод" звернулося до відповідача з проханням перерахувати з рахунку єдиного соціального внеску на нараховані суми допомоги по тимчасовій втраті працездатності, де виникла переплата, суму самостійно нарахованого за грудень 2011 року єдиного соціального внеску 8,41% (в розмірі 1071,35 грн.) й згідно висновку від 13.02.2012 р. № 194 заяву підприємства було задоволено та відповідно до платіжного доручення УПФУ в Шевченківському районі м.Києва від 13.02.2012 р. № 292 суму єдиного внеску 1071,35 грн. зараховано 14.02.2012 р. на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду України.

Як зазначили суди, вказані обставини вплинули на те, що отримані від позивача кошти, що надходили у зв'язку зі сплатою єдиного соціального внеску за періоди березень-травень 2011 року, перераховувалися УПФУ в Шевченківському районі м.Києва на погашення недоїмки попередніх періодів, а тому у період з 21.02.2011 р. по 05.07.2011 р. єдиний страховий внесок позивачем фактично сплачувався з порушенням встановленого строку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи рішення № 4101 від 31.07.2013 р., діяв в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, та прийняв рішення, яке відповідає вимогам законодавства, а саме: Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2346-14) , Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 р. (z0994-10) , оскільки позивачем як платником єдиного внеску не виконано обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі його сплати; сплата ж єдиного страхового внеску на невірний рахунок призводить до зменшення суми, яка підлягає зарахуванню на один з видів загальнообов'язкового страхування та, відповідно, призводить до збільшення суми, яка розподілилася на інший вид загальнообов'язкового страхування, в зв'язку з чим порушуються права та інтереси отримувачів відповідних коштів.

Колегія ж суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вказує на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (2346-14) (далі - Закон № 2464), який набрав чинності 01.01.2011 р.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п.1 та п.2 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 15 статті 8 Закону № 2464 закріплено, що суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках) згідно переліку.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч.7 ст.9 цього ж Закону).

При цьому відповідно до п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Водночас, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

У відповідності до п.6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (z0994-10) (далі - Інструкція), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (п.6.10 Інструкції).

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.10 та ч.13 ст.25 Закону № 2464).

Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, позивач здійснював оплату єдиного внеску у встановлений ч.8 ст.9 Закону № 2464 строк, проте помилково перераховував кошти на неналежний рахунок пенсійного органу.

Разом з тим, здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання у встановлений законодавством строк має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника внеску, не можуть бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій та пені.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 р. у справі № 21-377а15.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст. 229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог й ухвалює в цій частині нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інструментальний завод" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва № 4101 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .