815/5957/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання за неподання звіту про контрольовані операції, та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за відповідні періоди - 24.10.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" (далі - ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД", позивач/платник) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДФС, відповідач/контролюючий орган) від 03.08.2016 №№ 0005791402, 0005771402, 0005781402 та від 03.11.2016 № 0009812200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 позов задоволено в межах вказаних позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача письмових заперечень на касаційну скаргу ОДПІ не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання позивача та відповідача, належним чином повідомлених про дату час та місце його проведення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 30.05.2016 по 29.05.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої 19.07.2016 складено акт № 209/15-32-14-02/31427962 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016.

Вказаною перевіркою встановлено, що платником було занижено: податок на прибуток на загальну суму 8 393 103,00 грн. чим допущенного порушення вимог підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ); податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 8 204 446,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, на загальну суму ПДВ 823 176,00 грн. у березні 2016 року, чим допущенного порушення вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

Також встановлено порушення вимог пункту 120.3 статті 120 ПК України за неподання платником податків звіту про контрольовані операції; та інші порушення валютного законодавства, які не є спірними в даних правовідносинах.

На підставі даного акту перевірки відповідач, 03.08.2016, прийняв податкові повідомлення - рішення №0005801402 яким збільшив суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8 393 109,00 грн., застосовано штрафну санкцію - 2 098 277,00 грн.; № 0005781402 яким збільшив суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 8 204 446 грн., застосовано штрафну санкцію - 2 051 112 грн.; №0005771402 збільшив суму грошового зобов'язання за неподання звіту про контрольовані операції у розмірі 365 400,00 грн.; №0005791402, яким зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень місяць у розмірі 823 176,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України частково скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005801402 від 03.08.2016 в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток по операціях за період з 01.01.2015 - 31.03.2016 на суму 8 393 109,00 грн. та суми штрафних санкцій 2 098 277,00, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 № 0009812200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на 268246 грн. та суму штрафних санкцій 3720 грн. (яке є спірним в даних правовідносинах).

Судами також встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення податкового законодавства позивачем стало:

1) віднесення безпосередньо до складу бухгалтерських витрат, витрати, які понесені за наслідками здійснених ремонтно-будівельних та електро-монтажних робіт у власних приміщеннях, хоча вартість основних засобів на суму витрат збільшена не була, амортизаційні відрахування не проводились. Виконавцем по даним роботам був ФОП ОСОБА_1, вартість робіт складала 209 134,34 грн.;

2) віднесення до складу витрат сум коштів за рахунок яких придбавались у ПП "Антей-А", ПП "Квант", ТОВ "Метінвест-СМЦ", ТОВ "Дорстрой", ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА", ТОВ "Стрімекс" будівельні матеріали, використання яких у господарській діяльності позивача є сумнівним;

3) віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум коштів за рахунок яких поставлялись позивачу товари від постачальників: ТОВ "Штріхмед", ТОВ "Вест інформ груп", ТОВ "Гольфстрим ТМ", ТОВ "Магнат ПК", ТОВ "Вірмакс плюс", ТОВ "Акрукс-південь", ТОВ "Гошпром", ТОВ "АрунаТрейд", ТОВ "ПАК ФА", ТОВ "Майдан центр інвест", ТОВ "АсетДівелопмент", ТОВ "Катан", ТОВ "Лако Сервіс", ТОВ "АмніІнвест", ТОВ "Дормен", ТОВ "Бітехпром", ТОВ "Ріффмастер", які не звітують до ДФС про наслідки своєї господарської діяльності; чисельний склад працівників яких одна чи дві особи; не мають складських приміщень та транспортних засобів. Також відсутні докази транспортування поставлених товарів вказаними контрагентами. Вказані обставини також слугували підставою для донарахування за позивачем податкового зобов'язання з ПДВ.

4) неподання звіту про контрольовані операції.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи ДФС щодо вчинення позивачем правочинів з зазначеними контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони базуються на належних та допустимих доказах. Крім того, обов'язку подавати звіт про наявність контрольованої операції до відповідача з контрагентом Михул 2009 ЕООД у позивача не було, так як відсутні необхідні складові, щодо неї.

Здійснюючи касаційний перегляд, колегія Вищого адміністративного суду України зауважує, що відповідачем в касаційній скарзі (так само і в апеляційній скарзі) не зазначено жодного доводу, обґрунтування або мотивів щодо незаконності судових рішень в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0005781402 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8204446 грн., і застосування штрафної санкції на суму 2051112 грн.

Разом з тим, слід відмітити, що визначені ДФС порушення позивачем податкового законодавства в частині зменшення суми податку на прибуток та ПДВ були предметом розгляду ДФС України, яка 13.10.2016 винесла рішення про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.08.2016 № 0005801404 (податок на прибуток) в частині донарахування грошових зобов'язань по операціях за період 2015-2016 років щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ "Штріхмед", ТОВ "Вест інформ груп", ТОВ "Гольфстрим ТМ", ТОВ "Магнат ПК", ТОВ "Вірмакс плюс", ТОВ "Акрукс-південь", ТОВ "Гошпром", ТОВ "АрунаТрейд", ТОВ "ПАК ФА", ТОВ "Майдан центр інвест", ТОВ "АсетДівелопмент", ТОВ "Катан", ТОВ "Лако Сервіс", ТОВ "АмніІнвест", ТОВ "Дормен", ТОВ "Бітехпром", ТОВ "Ріффмастер" і у повному обсязі штрафні санкції за 2015 рік.

Щодо правильності встановлених судами правовідносин між сторонами та застосування відповідних норм матеріального права, суд зазначає наступне.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПК або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із положеннями пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 (z1333-11) (в редакції до 01.03.2014; далі - Порядок № 1379) та зміненого в наступного Наказом Міністерства доходів і зборів України № 10 від 14.01.2014 року (z0185-14) (в редакції до 01.12.2014; далі - Порядок № 10) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктами 16 Порядку № 1379 (z1333-11) та 18 Порядку № 10 (z0185-14) зазначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV (996-14) ), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону № 996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, відповідачем у акті перевірки визначено, зокрема, що позивач придбаваючи будівельні матеріали у ПП "Антей-А", ПП "Квант", ТОВ "Метінвест-СМЦ", ТОВ "Дорстрой", ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА", ТОВ "Стрімекс" та отримуючи ряд послуг по виконанню будівельних робіт від ФОП ОСОБА_1 допустив порушення вимог податкового обліку

Однак, матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідних угод. При цьому інші необхідні докази не використання позивачем таких матеріалів та послуг у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, що вказує на протиправність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, та як наслідок донарахованих сум в оскаржуваних податкових повідомлень рішень, згідно даних правовідносин.

Що стосується господарських відносин позивача з його контрагентами: ТОВ "Штріхмед", ТОВ "Вест інформ груп", ТОВ "Гольфстрим ТМ", ТОВ "Магнат ПК", ТОВ "Вірмакс плюс", ТОВ "Акрукс-південь", ТОВ "Гошпром", ТОВ "АрунаТрейд", ТОВ "ПАК ФА", ТОВ "Майдан центр інвест", ТОВ "АсетДівелопмент", ТОВ "Катан", ТОВ "Лако Сервіс", ТОВ "АмніІнвест", ТОВ "Дормен", ТОВ "Бітехпром", ТОВ "Ріффмастер", то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

З вказаними контрагентами позивачем за період 2015 та 1-го кварталу 2016 років були укладені відповідні договори поставки різного виду товарно-матеріальних цінностей, про реалізацію яких свідчать, необхідні для даного виду первинні документи: видаткові накладні, відомості по партіях товарів на складах, накладні вимоги, специфікація номенклатури, витяги з єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, судами встановлено, що позивач є досить великим суб'єктом господарювання (виробництво ґрунтообробної, посівної техніки та запчастин до неї (виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства) зі значними виробничими приміщеннями, на якому, станом на час проведення податкової перевірки, рахувалось більше ніж 240 штатних одиниць персоналу.

Дослідженими судами попередніх інстанції договорів поставки позивачу відповідних товарно-матеріальних цінностей слідує, що він придбавав верстати, металеві вироби, запчастини, що обґрунтовано свідчить про реальність господарських операцій, які пов'язані з його господарською діяльністю.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень щодо даних правовідносин відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність/удаваність операцій.

Отже, враховуючи встановлені вищестоящим податковим органом обставини реальності господарських правовідносин позивача з вказаними контрагентами є достатні підстави вважати, що донараховне податкове зобов'язання зі сплати ПДВ також підлягає скасуванню, так як базою для його визначення були аналогічні факти, що і з податком на прибуток, яке самостійно скасовано податковим органом в порядку адміністративного оскарження.

Щодо визначеного податковим повідомленням-рішенням штрафу за неподання звіту по контрольованій операції, то підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, встановлено засади визнання господарських операцій контрольованими.

Зокрема, згідно з підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

- господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 підпункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Для контрольованих операцій з вивезення у митному режимі експорту та/або ввезення у митному режимі імпорту товарів, що мають біржове котирування, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни (підпункт 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (підпункт 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Згідно із підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

2) обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, позивач не здійснював господарських операцій з пов'язаними особами-нерезидентами, а тому така операція з контрагентом позивача Микул 2009 ЕОД (держава Болгарія), яка фактично відбулась в 2016 році, немає ознак контрольованої, в розумінні наведених положень ПК України (2755-17) та як наслідок обов'язку по її відображенню у відповідному звіті.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується із незаконністю спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 - без змін.