804/14426/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано до платника податків штраф - 24.10.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" (далі - ТОВ "МН-Строй", позивач/платник) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач/контролюючий орган) від 03.04.2015 № 0000661501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 вказане рішення скасовано, позов задоволено в межах заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, позивач просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання позивача та відповідача, належним чином повідомлених про дату час та місце його проведення та наявності клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "МН-Строй" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, було складено акт № 276/221/35607571 від 06.03.2015 "Про ненадання документів/їх копій до перевірки посадовими особами ТОВ "Мн-Строй".

У зв'язку із зазначеним, 03.04.2015, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000661501, яким застосовано до позивача адміністративний штраф в розмірі 510,00 грн., що є спірним у даній справі, так як за наслідками адміністративного оскарження вищестоящим органом воно залишене без змін.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції вказав, що відповідач не допустив порушення вимог статті 121 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ) в частині щодо визначення штрафу позивачу, так як під час проведення перевірки ним не була надана запитувана інформація (копії документів).

Натомість, суд апеляційної інстанції, ототожнивши запит контролюючого органу під час здійснення ним діяльності по інформаційно-аналітичному забезпеченню та його повноважень під час проведення документальних перевірок, ствердив про недотримання відповідачем вимог щодо форми надісланих запитів (підписант, витребування оригіналів первинних документи), що в сукупності вказує на відсутність обов'язку позивача надавати на них відповідь.

Вказаний висновок, на думку Вищого адміністративного суду України не ґрунтується на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно із пунктом 85.1 статті 85 цього Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних положень вбачається, що на платника, діяльність якого перевіряється контролюючим органом в межах документальної планової виїзної перевірки, покладається обов'язок, під час здійснення такої, надавати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Як слідує з встановлених судом першої інстанції, висновків акту від 06.03.2015, відповідач в процесі проведення щодо позивача документальної планової виїзної перевірки, запропонував надати запитувані раніше, але не надані документи (належним чином завірені копії), згідно переліку. Проте такі надані не були з посиланням на відсутність технічної можливості.

Відповідно до статті 121 ПК України, - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, враховуючи невиконання прямого обов'язку позивачем по наданню відповідачу копій документів під час проведення документальної перевірки є наслідком для застосування до нього штрафної санкції, передбаченої положеннями вказаної у попередньому абзаці статті ПК України (2755-17) .

З врахуванням зазначеного рішення суду першої інстанцій є законним та таким, що відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині невідповідності запитів відповідача вимогам положенням статті 73 ПК України та Порядку отримання інформації контролюючим органами за їх письмовим запитом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 (1245-2010-п) є помилковими, адже дані положення законодавства стосуються повноважень контролюючого органу по здійсненню діяльності з інформаційно-аналітичного забезпечення та не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції із залишенням рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 скасувати, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .