Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 10 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі №754/4889/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил, -

У квітні 2017р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил від 21.03.2017 № 0045/101000014/17, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки, на його думку в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Зазначає, що автомобіль не міг бути вивезений за межі митної території протягом 10 діб, у зв'язку з перебуванням у ремонті, оскаржувана постанова була винесена у його відсутність, що є порушенням його прав оскільки позбавило можливості її оскаржити у встановлені законодавством строки.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 30.10.2016 року позивачем через пункт пропуску "Виступовичі-Нова Рудня" митного поста "Північний" Житомирської митниці ДФС в митному режимі "транзит" на митну територію України був ввезений автомобіль марки "Volvo XC90" реєстраційний номер НОМЕР_1. Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 10.11.2016 року.

У відношенні до позивача 12.01.2017 року було порушено справу про порушення митних правил №0045/101000014/17, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.

Позивач повідомлявся про розгляд справи про порушення митних правил.

Заступником начальника Житомирської митниці ДФС 21.03.2017 року було винесено постанову № 0045/101000014/17, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за порушення митних правил у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 допустив перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, що є підставою для накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України (4495-17) ), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі;

На підставі ч.2 ст. 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно п.60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно;

Згідно п.3 ч.1 ст. 93 МК України, - товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Таким чином, у вищезазначених нормах МК України (4495-17) законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Відповідно до ст. 460 МК України вчинення порушення митних правил передбачених зокрема, статтею 470, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Судами встановлено, що по факту перевищення встановленого митним кодексом України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення, заступником начальника Житомирської митниці ДФС Мірошніченко М.І. було винесено постанову № 0045/101000014/17, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн.

Позивачем не надано доказів того, що встановлений Митним кодексом України (4495-17) строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж десять діб, перевищений внаслідок обставини непереборної сили, які перешкодили йому виконати вимоги законодавства України.

Позивач, в порушення вимог ст. 95 МК України, більше ніж на десять діб перевищив строк доставки транспортного засобу, який згідно ст. 321 МК України, перебуває під митним контролем та митне оформленням якого не закінчене, про будь-які обставини, які цьому перешкодили, митницю не повідомив, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України, внаслідок чого, останнього було законно притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, яка винесена уповноваженою особою (ст. 522, 523 МК України), у встановлені строки, з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст. 524 МК України) та відповідно до положень ст. 526 МК України.

За встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, оскільки він перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки до митниці транспортного засобу більше ніж на десять діб.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (z1669-12) , визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

У пункті 2 розділу VIII Порядку надано розуміння термінів "документальне підтвердження" та "факт аварії чи дії обставин непереборної сили", а саме: документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно з п. 3 Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Згідно п. 5 Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. При цьому керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

У відповідності до п. 6 Порядку, у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу.

Згідно ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. При цьому частиною 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Судами встановлено, що позивачем визнано факт не вивезення ним вказаного вище автомобіля та на момент перетину кордону, не надано доказів факту аварії, чи дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що перешкоджали йому прибути до митного органу призначення у визначений законом строк.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем перевищено встановлений Митним кодексом України (4495-17) строк доставки транспортного засобу, терміном більше ніж десять діб, а обставини непереборної сили, які би перешкодили йому виконати вимоги законодавства України, були відсутні, в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, а тому оскаржувана постанова є правомірною.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що позивачем перевищено встановлений Митним кодексом України (4495-17) строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж десять діб, а обставини непереборної сили, які би перешкодили йому виконати вимоги законодавства України, були відсутні, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 10 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.