357/8306/17 Про стягнення суми кредитної заборгованості - 22.07.2020 Прийняття

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 357/8306/17

провадження № 61-45269 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";

представник позивача Гірко Сергій Леонідович;

відповідач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача - ОСОБА_2 ;

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у складі судді Ярмола О. Я. та постанову апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі - ТОВ "Інструментальний завод"), про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 серпня 2014 року ТОВ "Інструментальний завод" отримало кредит у розмірі 170 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок НОМЕР_1, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua., складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис директора ТОВ "Інструментальний завод" ОСОБА_1 у заяві.

Зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 10 жовтня 2014 року № POR1412944790304, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 16 травня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 286 888,14 грн, яка складається з: 170 000 грн - заборгованості за кредитом; 68 277,18 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом; 37 050,96 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 11560,00 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Посилаючись на те, що свої порушені права позивач бажає захистити шляхом стягнення з відповідача лише суми заборгованості за кредитом (без відсотків та штрафних санкцій), ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 серпня 2014 року у розмірі 170 000 грн, а також понесені судові витрати.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа ТОВ "Інструментальний завод", провизнання договору поруки недійсним з підстав неналежного повідомлення його, як поручителя, щодо умов договору.

Зазначав, що договір поруки не має ідентифікації угоди між банком та ТОВ "Інструментальний завод", їх реквізитів, терміну дії, обсягу зобов`язань. Оскільки він поручився за зобов`язання, які передбачені Умовами та правилами про надання банківських послуг без відповідної деталізації, з якими його належним чином не було ознайомлено та які він не підписував, а зі змісту договору поруки убачається, що кредитний ліміт було встановлено у розмірі 50 000 грн, а не 170 000 грн, вважав, що вказані обставини є підставами для визнання договору поруки недійсним.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договір поруки від 10 жовтня 2014 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 23 квітня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2014 року в сумі 170 000 грн та судові витрати по справі в сумі 2 550 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ТОВ "Інструментальний завод" умови кредитного договору належним чином не виконувало, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору. Оскільки відповідач ОСОБА_1, як поручитель, відповідає в солідарному порядку разом з основним боржником перед кредитором, наявні правові підстави для задоволення первісного позову про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення кредитного договору та договору поруки сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідач був ознайомлений з умовами як кредитного договору, так і договору поруки, йому було відомо про відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, про що свідчить його підпис у договорі поруки, тому підстави для визнання договору поруки недійсним, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом, розмір якої відповідає вимогам закону та умовам договору та відповідачем не спростовано.Також апеляційний суд зазначив, що ТОВ "Інструментальний завод", директором якого є ОСОБА_1, прийняв кредитний договір до виконання, отримав кредитні кошти за цим договором, після підписання договорів, у тому числі і оспорюваного договору поруки, сторони прийняли на себе всі права та зобов`язання, передбачені цими договорами, виконали всі дії, які не суперечать намірам та інтересам сторін, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі, при цьому виконання банком зазначених умов не заперечувалась ОСОБА_1, який особисто підписав, як кредитний договір, так і договір поруки, чим засвідчив отримання всієї необхідної інформації, а також те, що він погодився з умовами договору, зокрема, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. На момент укладення договору поруки ОСОБА_1 не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, тому суд першої інстанції правильно вважав, що у даному випадку не вбачається підстав для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 357/8306/17 із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанови апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, не перевірили докази, надані сторонами, не врахували, щозміст заяви про відкриття рахунку від 01 серпня 2014 року не містить чітко визначеного зобов`язання сторін, його розмір, дату виникнення, строк виконання та інших обов`язкових умов, передбачених для кредитного договору. Вказував, що до заяви та договору не долучено Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку, тому він взагалі не був ознайомлений з ними при укладенні оспорюваного договору поруки від 10 жовтня 2014 року. Зазначав, що кредит збільшено банком до 170 000 грн без погодження з ним, як з поручителем. Вказував, що судами не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 202/33292/13-ц (провадження № 14-42цс18), відповідно до якого "з дати набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання". Разом з тим, рішенням Господарського суду Київської області від 13 грудня 2017 року у справі № 911/3024/17 сума заборгованості у розмірі 170 000 грн за кредитним договором від 01 серпня 2014 року вже була стягнута з боржника ТОВ "Інструментальний завод", таким чином відбувається стягнення подвійної суми заборгованості за кредитом.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 01 серпня 2014 року ТОВ "Інструментальний завод" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої останнє приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01 серпня 2014 року, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору. За умовами договору ТОВ "Інструментальний завод" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (а. с. 9-23).

Договір б/н від 01 серпня 2014 року не було оскаржено.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов та правил надання банківських послуг, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8. Умов та правил надання банківських послуг, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту, підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до пункту 3.2.1.1.6. Умов та правил надання банківських послуг, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (а. с. 10-21).

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 170 000 грн.

Зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 10 жовтня 2014 року № POR1412944790304, укладеним між ОСОБА_1, який є директором ТОВ "Інструментальний завод", та ПАТ КБ "ПриватБанк" (а. с. 31-32).

Згідно з пунктом 1.1. договору поруки, предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_1 перед банком, за виконання ТОВ "Інструментальний завод" всіх своїх обов`язків за угодами приєднання до: пункту 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, та пункту 1.1.2. розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 2, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 01 серпня 2014 року.

Пунктами 1.1.1. та 1.1.2. договору поруки передбачено можливість збільшення зобов`язань боржника і відсутність потреби в додаткових узгодженнях про такі збільшення з поручителем.

Пунктом 1.3. договору поруки закріплена обізнаність поручителя з умовами Угоди 1 і Угоди 2.

Таким чином, збільшення кредитного ліміту погоджено сторонами договору поруки від 10 жовтня 2014 року. Факт отримання коштів ТОВ "Інструментальний завод" у розмірі 170 000 грн ОСОБА_1 визнавав, про що зазначив у своєму зустрічному позові (а. с. 68-70).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 16 травня 2017 року за ТОВ "Інструментальний завод" рахується заборгованість у розмірі 286 888,14 грн, яка складається з: 170 000 грн - заборгованості за кредитом; 68 277,18 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом; 37 050,96 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 11560,00 грн - заборгованості по комісії за користуванням кредитом (а. с. 25-28, 29-30).

Разом з тим, позивач бажав захистити свої порушені права шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1, як поручителя, частини боргу, а саме: суми заборгованості за кредитом (без відсотків та штрафних санкцій) у розмірі 170 000 грн.

Судами встановлено, що 03 травня 2017 року банком направлялась ОСОБА_1 претензія про погашення заборгованості, тривалий час відповідач вів перемови з банком від імені ТОВ "Інструментальний завод", що свідчить про його обізнаність про розмір кредиту та нарахованих платежів, а також про обсяг його зобов`язання за договором поруки (а. с. 33-35).

Рішенням Господарського суду Київської області від 13 грудня 2017 року у справі 911/3024/17 з ТОВ "Інструментальний завод" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто суму заборгованості за кредитним договором б/н від 01 серпня 2014 року у розмірі 170 000 грн (а. с. 103-106). На час розгляду справи вказане судове рішення не виконано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив з того, що позичальник ТОВ "Інструментальний завод" свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, тому позивач має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 коштів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору, як з поручителя, який має відповідати в солідарному порядку разом з основним боржником перед кредитором. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що ТОВ "Інструментальний завод", директором якого є ОСОБА_1, прийняв кредитний договір до виконання, отримав кредитні кошти за цим договором, після підписання договорів, у тому числі і оспорюваного договору поруки, сторони прийняли на себе всі права та зобов`язання, передбачені цими договорами, виконали всі дії, які не суперечать намірам та інтересам сторін, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі, при цьому виконання банком зазначених умов не заперечувалось ОСОБА_1, який особисто підписав, як кредитний договір, так і договір поруки, чим засвідчив отримання всієї необхідної інформації, а також те, що він погодився з умовами договору, зокрема, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. На момент укладення договору поруки ОСОБА_1 не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину.

Судами враховано, що пунктами 1.1.1. та 1.1.2. договору поруки передбачено можливість збільшення зобов`язань боржника і відсутність потреби в додаткових узгодженнях про такі збільшення з поручителем. Отже, збільшення кредитного ліміту погоджено сторонами договору поруки і факт отримання коштів ТОВ "Інструментальний завод" грошових коштів у розмірі 170 000 грн визнавався ОСОБА_1 у його зустрічному позові.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання договору поруки недійсним.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Підстав для закриття провадження у справі колегія суддів не вбачає, з огляду на таке.

Підстави закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Як на підставу для закриття провадження ОСОБА_1 посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 202/33292/13-ц (провадження № 14-42цс18). Разом з тим, у вказаній постанові викладені інші підстави для звернення позивача до суду.

Так, наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, ЦК України (435-15) передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

У справі, що переглядається, ПАТ КБ "ПриватБанк" скористався своїм правом вибору, звернувшись до поручителя за кредитним договором ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) , наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 13 грудня 2017 року у справі 911/3024/17 з ТОВ "Інструментальний завод" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто суму заборгованості за кредитним договором б/н від 01 серпня 2014 року у розмірі 170 000 грн. На час розгляду справи вказане судове рішення не виконано, заборгованість банку не повернуто.

Таким чином, банк мав право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, як поручителя ТОВ "Інструментальний завод" за кредитним зобов`язанням від 01 серпня 2014 року, про стягнення кредитної заборгованості і підстави для закриття провадження відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанови апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович