Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 653/4230/16-а за позовом ОСОБА_1 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

У грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, в якому просив: визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати без обмеження максимального її розміру протиправними; зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2016 р. перерахунок та виплату пенсії позивачу з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку у розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Херсонської області за № 18/74 вих-16 від 17 березня 2016р. та довідки 18/80 вих-16 від 17 березня 2016 р. без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право на перерахунок пенсії позивача безпідставно порушено.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 05 жовтня 1992 р. працював на посаді заступника прокурора Генічеського району Херсонської області, та був звільнений із займаної посади 14 грудня 2015 р. на підставі наказу Генерального прокурора України, у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органів прокуратури.

Управлінням Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області 22 січня 2009 р. позивача взято на облік, як пенсіонера, та у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати.

Позивач 23 листопада 2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), виходячи з розміру 90% від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідках прокуратури Херсонської області за № 18/74 вих-16 та № 18/80 вих.-16 від 17 березня 2016 року без обмеження граничним максимальним розміром.

На засіданні комісії управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області з питань здійснення перерахунку пенсії за віком, 28 листопада 2016 р. було розглянуто заяву ОСОБА_1, та за наслідком розгляду якої, у її задоволенні було відмовлено, про що складено протокол за № 17.

За наслідком розгляду заяви позивача, управлінням Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області 15 грудня 2016 р. на адресу ОСОБА_1 було направлено листа за № 4610/02, яким повідомлялось про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років за заявою від 25 листопада 2016 року за відсутністю законодавчих підстав. Приймаючи таке рішення, відповідач послався на п.20 ст.86 Закону України від 14.102014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій акцентували увагу на тому, що поняття "призначення пенсії" та "перерахунок пенсії" є різними за своїм змістом юридичними діями і в момент призначення пенсії застосовується законодавство, що діє на момент звернення за призначенням пенсії, а при зверненні із заявою про перерахунок пенсії застосуванню підлягає законодавство, що діє в момент подання заяви про перерахунок пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ) (в редакції, яка діяла станом на дату призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відносно підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорів, то норми відповідно змісту було передбачено частинами тринадцятою і вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Згідно ч. 13 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Судами встановлено, що пенсію позивачу призначено з 2009 року. Станом на дату призначення пенсії положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачали її виплату в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (23 листопада 2016 року) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIII (213-19) (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону (стосуються внесення змін до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру"), які набрали чинності з 25 квітня 2015 року) частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ замінено чотирма частинами в новій редакції (п'ятнадцятою-вісімнадцятою). Зокрема, частина п'ятнадцята (в новій редакції цієї статті) серед іншого передбачає, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Щодо умов і порядку перерахунку такої пенсії, слід зазначити, що з 1 січня 2015 року ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в новій редакції (у відповідності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) ), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII (213-19) (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про Кабінет Міністрів України" (514-16) , "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) , Податкового (2755-17) та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Поряд з цим, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII (1697-18) (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).

Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII (1697-18) з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон № 1789-ХІІ (1789-12) , крім '…' частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 '…'.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1798-ХІІ (1789-12) , містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом № 1697-VII (1697-18) ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Щодо правового регулювання перерахунку пенсії за Законом № 1697-VII (1697-18) , слід зазначити, що згідно ч. 13 ст. 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом № 1697-VII (1697-18) . Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом № 1697-VI (1697-18) віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури(як було передбачено ч.18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.

Колегія суддів вважає, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що за відсутності постанови уряду про порядок перерахунку пенсій, до правовідносин в цій сфері не можуть бути застосовані положення частини тринадцятої і вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (які втратили чинність згідно із Законом № 1697-VII (1697-18) ).

Крім того, за змістом наведених вище положень пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 213-VIII (213-19) у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх, в тому числі й спеціальних, пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.