Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 381/4662/16-а за позовом ОСОБА_1 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив: визнати протиправним порушення з боку Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області відносно нього вимог ст.ст. 22, 46 Конституції України щодо виплати пенсії та зобов'язати відповідача негайно поновити його права щодо отримання ним державної пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 2 групи у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, здійснивши відповідний перерахунок та виплачувати зазначену пенсію в подальшому.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем у порушення ст. 22 Конституції України нараховується та виплачується йому пенсія в розмірах, встановлених постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) , що є меншим ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком, визначеного статтями 49- 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та інвалідом 2 групи довічно в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № 125433с від 24.01.2012 року та довідкою до акта огляду МСЕК № 0397137.

До листопада 2011 року позивач отримував пенсію відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інвалід-ліквідатор ЧАЕС 2 групи у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком.

У зв'язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 6 липня 2011 року № 745 (745-2011-п) , проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір зменшився.

28 грудня 2014 року на підставі Закону України № 76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) статті 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені в новій редакції, де умови, порядок призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Позивач 14 листопада 2016 року звернувся до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області з відповідною заявою про проведення нарахування та виплати належних йому державних пенсій як інваліду-ліквідатору ЧАЕС у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) , однак 28 листопада 2016 року отримав письмову відмову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності правових підстав застосування ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу, тому як на час виникнення спірних правовідносин зазначена редакція закону втратила чинність та діяла в іншій редакції, якою розмір пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII(далі - Закон № 796-XII (796-12) ), пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до абз. 3 ст. 50 Закону - № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону - № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

З 01.01.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , яким ст.ст. 50, 54 Закону - № 796-XII були викладені у новій редакції.

Так, ст. 50 Закону - № 796-XII (на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону - № 796-XII (в редакції, яка діє на даний час), умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 (1210-2011-п) був затверджений "Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).

Згідно з п.п. 1 п. 11 Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II групи інвалідності становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 13 Порядку щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону - № 796-XII (796-12) , особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам IІ групи виплачується у розмірі 379 грн. 60 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем пенсія позивачу нараховується та виплачується в розмірах, встановлених постановою КМУ від 23.11.2011р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) .

На підставі Закону № 76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" 28.12.2014 року (76-19) статті 50, 54 Закону - № 796-XII викладені в новій редакції, де умови, порядок призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно ч.1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином як вірно вказано судами, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України є органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто Кабінету Міністрів України надано право визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п.п.2, 3 ст. 116 Конституції України. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року (v020p710-11) щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) , було визнано таким, що відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційним), пункт 4 розділу УІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 року (2857-17) з наступними змінами, де Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Також, рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року (v020p710-11) визначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Крім того, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (254к/96-ВР) від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 (v003p710-12) встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України (2456-17) , інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність відмови відповідача у здійсненні перерахунку позивачу пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, оскільки нарахування та виплата пенсії останньому здійснюється у відповідності до вищезазначених законодавчих актів.

Доводи касаційної скарги вищенаведених висновків судів не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, діяв правомірно, у спосіб, у межах та у порядку встановленому чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.