Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 127/16929/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-6", Управління Держпраці у Вінницький області про зобов'язання призначити пенсію,-

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірним протокол комісії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в призначенні пільгової пенсії згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пільгову пенсію згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 29.04.2016 року.

Посилався на те, що має необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірним протокол комісії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 13 травня 2016 року щодо відмови позивачу в призначенні пенсії відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_4 пенсію відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач зобов'язаний призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки в нього є достатній спеціальний стаж.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що первинними документами не підтверджений пільговий стаж позивача.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до положень, передбачених пунктом "б" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів (стаття 62 Закону № 1788-ХІІ).

Виходячи з положень зазначених норм, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 березня 2015 року (справа № 21-585а14).

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, позивач з 28.02.1991 року по 16.03.1997 року працював на посаді каменщика, а з 28.08.2002 року по 03.03.2014 року працював муляром в КП "БМУ-6".

В період з лютого 1991 року по серпень 1991 року виробництва, роботи, професії і показники, які надавали право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначалися постановою Радою Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року (v1173400-56) "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах". У розділі ХХІХ "Строительство зданий и сооружений: промышленных, энергетических, гидротехнических, дорожно-мостовых, транспорта и связи, жилых и культурно бытовых, также надземных зданий и сооружений шахт, рудников и коммуникаций" цього нормативного акту не передбачена посада каменщика.

Аналізуючи норми Закону № 1788-ХІІ (1788-12) , постанову Кабінету Міністрів СРСР № 1173 (v1173400-56) , Порядок застосування Списків № 1 і № 2, Верховний Суд України прийшов до висновку, що у розумінні пункту "б" статті 13 Закону № 1178-ХІІ в поєднанні зі статтею 100 цього Закону право на пенсію на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка точно відповідає виробництву, роботі, професії і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку № 2, затвердженою постановою № 1173 (v1173400-56) , та/чи постановою Кабінету Міністрів України (постанова від 7 липня 2015 року (справа № 2-а/177/9/14).

Лише постановою Кабінету Міністрів СРСР від 09.08.1991 року № 591 (v0591400-91) доповнено Список № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (10-91-п) , позицією 2290000а-12680 розділу ХХVІІ, згідно якої посада каменщика, постоянно работающих в бригадах каменщиков и в специализированных звеньях каменщиков комплексных бригад ввійшла до Списку № 2.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (z1451-05) ; далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Зі змісту трудової книжки позивача не вбачається чи працював він на роботах із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день.

Згідно пункту 2 Порядку № 383 (z1451-05) під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

За правилами, викладеними в пункті 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920 (920-2006-п) , далі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Не дивлячись на вказані вимоги цього Порядку, суд першої інстанції, в порушенні частини четвертої статті 11 КАС України, не вжив заходів, необхідних для з'ясування обставин щодо можливості призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, зокрема, чи працював він на роботах із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день.

Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді врахувати положення вище згаданих нормативних актів, судові рішення Верховного Суду України, які відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 КАС України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.