820/1719/15 Про визнання протиправною бездіяльність Держземагентства щодо невжиття заходів до скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання Держземагентства скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, та скасувати кадастровий номер земельної ділянки - 19.10.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за позовом прокурора Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція до Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

Прокурор Ленінського району міста Харкова звернувся до суду в інтересах держави в особі ДП Харківська лісова науково-дослідна станція (далі - Підприємство) з позовом до Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області (далі - Держземагенство), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Держземагентства щодо невжиття заходів до скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 1 га по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 (далі - земельна ділянка); зобов'язати Держземагентство скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки; зобов'язати відповідача скасувати кадастровий номер 6310137200:12:060:0025.

В обґрунтування позову зазначив, що Держземагентством на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року не вчинені дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номера, що перешкоджає реалізації права Підприємства на оформлення права постійного користування земельними лісовими ділянками державної власності на території міста Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі Держземагенство із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року у справі № 2а-1490/07/2070 задоволено позов ТОВ ППТК Технокомплект-плюс та скасовано пункт 2 висновку Харківського міського управління земельних ресурсів № 329/07, виданого 2 липня 2007 року за № 2384, визнано нечинним пункт 3 вказаного висновку в частині віднесення земельної ділянки, розташованої за адресою м. Харків, пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці), орієнтовною площею 0,97 га, до земель лісогосподарського призначення, зобов'язано Харківське міське управління земельних ресурсів змінити пункт 3 висновку № 329/07 та зазначити, що земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.

В подальшому, рішенням Харківської міської ради від 03 жовтня 2007 року № 186/07 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів затверджений розроблений КП Міськпроект проект землеустрою та земельна ділянка, площею 1 га, за адресою м. Харків, пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці) з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 передана в оренду ТОВ ППТК Техкомплект-Плюс для будівництва малоповерхової житлової забудови.

Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ ППТК Технокомплект-плюс.

Крім того, до матеріалів справи долучено вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2013 року у справі № 638/12682/13к, яким встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 03 жовтня 2007 року № 186/07 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення без фактичного вилучення її у постійного землекористувача у порядку, передбаченому статтями 149, 151 ЗК України, передана в оренду ТОВ ППТК Технокомплект-плюс для будівництва малоповерхової житлової забудови, як землі житлової та громадської забудови. Договір оренди між Харківською міською радою та ТОВ ППТК Технокомплект-плюс не укладався.

Зазначеним вироком Дзержинського районного суду місті Харкова від 13 вересня 2013 року посадову особу відділу державної землевпорядної експертизи управління державної землевпорядної експертизи Головного управління земельних ресурсів у Харківській області визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Однак не зважаючи на наявність судових рішень, які набрали законної сили, відповідач не вжив заходів до скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 1 га, по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025, як того вимагає закон.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 підлягає скасуванню, що в свою чергу віднесено до повноважень відповідача.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України від 7 липня 2011 року № 3613-VI Про державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3613-VI (3613-17) ) відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За приписами частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Аналогічні положення передбачені пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (1051-2012-п) (далі - Порядок № 1051).

Положеннями Порядку № 1051 (1051-2012-п) передбачено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагенства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належить, зокрема, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасуванні такої реєстрації.

Як встановлено судами, згідно даних публічної кадастрової карти України (http://www.map.dazru.gov.ua/kadastrova-karta) станом на час звернення позивача до суду державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 не скасована.

Вказане свідчать про те, що Держземагенством не вчинені дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 та її кадастрового номера, тобто не виконано судове рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 підлягає скасуванню, що в свою чергу віднесено до повноважень відповідача.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що Підприємство не може бути позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і стороною в адміністративному процесі щодо захисту інтересів держави, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом. Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України Про прокуратуру підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Згідно зі статтею 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Положеннями рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) № 1-1/99 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Посадові особи державної лісової охорони, що діють у складі Підприємства, яке є правонаступником Данилівського дослідного держлісгоспу, відповідно до чинного законодавства та Статуту, наділені правом здійснювати контроль за станом, використанням, відтворенням, охоронною і захистом лісу, проведенням лісозаготівель та раціональним використанням незаліснених земель і побічних продуктів лісу.

Статус та повноваження посадових осіб державної лісової охорони закріплені статтею 89 Лісового кодексу України, статтею 2 Закону України Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів, статтями 241, 255 КУпАП. Одночасно, Положенням Про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 (976-2009-п) та Порядком перевірок при здійсненні державного контролю за додержанням вимог лісового господарства, затвердженим наказом Державного комітету лісового господарства України від 31 серпня 2010 року № 263 (z1129-10) , не передбачено право звертатися до суду з позовами про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене, Підприємство у складі якого правоохоронний орган - державна лісова охорона, обґрунтовано визначений прокурором як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі № 820/1719/15 залишити без змін.