Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про відмову, щодо нарахування одноразової грошової допомоги, в зв'язку із втратою чинності Закону України "Про міліцію" (565-12) ; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (850-2015-п) , чинними на момент встановлення інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про відмову, щодо нарахування одноразової грошової допомоги в зв'язку із втратою чинності Закону України "Про міліцію" (565-12) . Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (850-2015-п) , чинними на момент встановлення інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

У касаційних скаргах представники Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 листопада 2015 року позивач звільнений з органів податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області через хворобу.

04 листопада 2015 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності, пов'язана із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0570753. На підставі зазначених документів позивачем подано заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

02 грудня 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надано довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги.

04 грудня 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області розглянуто подану заяву, та згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції, призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 20290,50 грн на підставі порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) , та направлено на затвердження до Державної фіскальної служби України.

30 грудня 2015 року Державна фіскальна служба України повернула матеріали для виплати одноразової грошової допомоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, у зв'язку з тим, що Закон України "Про міліцію" (565-12) втратив свою чинність, а відтак законні підстави для виплати грошової допомоги відсутні.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про призначення грошової допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) , та з рішенням Державної фіскальної служби України про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідачі мали б застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) .

Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) (далі - Закон № 565-XII (565-12) ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Закон України "Про міліцію" (565-12) втратив чинність 07 листопада 2015 року, в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) .

21 жовтня 2015 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" № 850 (850-2015-п) (далі - Порядок № 850).

Частиною другою даної постанови визначено, що: особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ (208-19) "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) .

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого зазначеною постановою, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 (850-2015-п) грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про міліцію" (565-12) , в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 лютого 2015 року (206-19) "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" та постанова Кабінету Міністрів України № 850 (850-2015-п) , якими встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції ІІІ групи інвалідності - в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .