Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачаДанилевич Н.А.,

суддів- Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року ( головуючий суддя -Пекний А.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.)

у справі № 821/4900/14

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку, -

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 05.11.2011 року № 343 УМВС України в Херсонській області, в частині звільнення з органів внутрішніх справ, на підставі ст. 64 п."є" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого слідчого відділення Дніпровського РВ ХМУ УМВС майора міліції ОСОБА_2;

- визнати протиправним, незаконним та скасувати наказ від 17.11.2011 року № 300 о/с УМВС України в Херсонській області, в частині звільнення з органів внутрішніх справ, в запас Збройних Сил України, згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за ст. 64 п."є" майора міліції ОСОБА_2 /НОМЕР_1/, старшого слідчого відділення Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління УМВС, з 16 листопада 2011 року;

- визнати нечинним рішення УМВС України в Херсонській області про звільнення старшого слідчого відділення Дніпровського РВ ХМУ УМВС майора міліції ОСОБА_2 за ст.64 п."є" Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі наказів від 17.11.2011 року № 300 о/с УМВС України в Херсонській області та від 05.11.2011 року № 343 УМВС України в Херсонській області;

- зобов'язати УМВС України в Херсонській області поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ, на посаді старшого слідчого відділення Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління УМВС, з 16 листопада 2011 року;

- зобов'язати УМВС України в Херсонській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати УМВС України в Херсонській області виплатити ОСОБА_2 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку; для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення або факт вчинення проступку; вчинення працівником міліції дій, які мають ознаки злочину, є порушенням службової дисципліни; визнання працівника міліції в установленому порядку винним у вчиненні злочину не перешкоджає притягненню його до дисциплінарної відповідальності за це діяння; обставини вчинення дисциплінарного проступку встановлюються за результатами службового розслідування. Порушення, які були допущені позивачем під час виконання службових обов'язків, давали всі підстави для застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ. В свою чергу, при накладенні дисциплінарного стягнення та звільненні позивача, відповідачем не було допущено суттєвих порушень порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки таке відбулось за результатами проведеного службового розслідування та в межах строків, визначених законодавством.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ, мав звання майора міліції, загальний стаж роботи в правоохоронних органах складає більше 13 років. Наказом УМВС України в Херсонській області від 05.11.2011 року №343 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі пп. "є" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зі змісту витягу вказаного наказу вбачається, що підставою для звільнення є наказ УМВС України в Херсонській області від 05.11.2011 року № 343. Скаржник вважає своє звільнення незаконним, оскільки із суті витягів наказів УМВС України в Херсонській області №300 о/с від 17.11.2011 року та №343 від 05.11.2011 року останній вбачає фактичну підставу свого звільнення з органів внутрішніх справ - вчинення ним злочину. Однак, як стверджує скаржник, оскільки на час його звільнення був відсутній вирок суду, який набрав законної сили, то оскаржувані накази підлягають скасуванню, як незаконні. Окрім того, в своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що під час проведення службового розслідування посадовими особами відповідача не було вжито всіх законних заходів щодо встановлення обставин, зазначених у п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України затвердженої Наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року, не дотримано передбачених законом прав та інтересів особи, щодо якої проводилось службове розслідування, що, на думку скаржника, є додатковою підставою для скасування оскаржуваних наказів.

Відповідачами заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (3460-15) ( далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

В свою чергу, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" (565-12) , Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 (114-91-п) , з наступними змінами.

Згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади та при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.

Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Згідно з пунктом "є" ст. 64 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Аналізуючи вищенаведені приписи, вбачається, що законодавством України врегульовано перелік підстав та порядок звільнення з посад працівників органів внутрішніх справ.

В свою чергу, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується факт того, що відповідач, виносячи Наказ від 05.11.2011 року № 343, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі пп. "є" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991року №114 (114-91-п) та Наказ від 17.11.2011 року №300 о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України з 16.11.2011 року за пп. "є" п.64 Положення, діяв на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, оскаржувані накази були прийняті за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 04.11.2011 року, затвердженого начальником УМВС України в Херсонській області 05.11.2011 року.

Згідно вказаного висновку, в ході службового розслідування були встановлені обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме, було встановлено, що 04.11.2011 року ОСОБА_2 був затриманий працівниками ВВБ в Херсонській області ДВБ за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 8 при отриманні від гр. ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 14 900 грн. як хабара за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальній справі №010205-10, яка перебувала в провадженні позивача.

За наслідками проведеного службового розслідування було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.3.5 Положення про органи досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 15.06.2011 року № 336 щодо не вчинення будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого та ст. 7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що виразилося у недотриманні законодавства, норм професійної та службової етики, неповаги до колег по службі; присяги працівника ОВС, Етичного кодексу та кодексу Честі працівника міліції.

У зв'язку із зазначеним, за результатами проведеного службового розслідування було запропоновано звільнити ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пп. "є" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (за порушення дисципліни).

Доводи касаційної скарги, стосовно того, що підставою для звільнення з органів внутрішніх справ є вчинення позивачем злочину, що, в свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення позивача був відсутній вирок суду, який набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Сам факт порушення скаржником службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину, встановлений висновком службового розслідування від 04.11.2011року.

В подальшому вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10.12.2013 року ОСОБА_2 було визнанно винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

З приводу доводів скаржника, що під час проведення службового розслідування посадовими особами відповідача не було вжито всіх законних заходів щодо встановлення обставин, зазначених у п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України затвердженої Наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року, не дотримано передбачених законом прав та інтересів особи, щодо якої проводилось службове розслідування, що, на думку скаржника, є додатковою підставою для скасування оскаржуваних наказів, колегія суддів зазначає наступне.

Обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку є доведеними і доводи касаційної скарги не спростовують цього. Тяжкість застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення відповідає вчиненому дисциплінарному проступку.

В свою чергу, скаржником не доведено факт того, що вказані недоліки службового розслідування вплинули або могли вплинути на висновки про вчинення ним дисциплінарного проступку.

Окремо колегія суддів Верховного суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з посадою скаржника та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.