761/14035/16-а Про скасування постанови головного державного інспектора Головного Управління Держпраці області про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - 11.10.2017 Прийняття

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного Управління Держпраці у Київській області в особі головного державного інспектора праці Кантур Оксани Миколаївни, в якому просив скасувати постанову головного державного інспектора Головного Управління Держпраці у Київській області Кантур О. М. від 21.03.2016 року № 26-151/203-29 про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 17.03.2016 року (день не допуску посадових осіб відповідача до перевірки) не існувало затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку здійснення контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю. Позивач вважає, що не допуск посадових осіб відповідача до перевірки не є протиправним, оскільки затверджений Мінсоцполітики України "Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів" від 02.07.2012 року № 390 (z1291-12) в силу ст. 259 КзпП України вже не регулює правовідносини здійснення контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю, а відповідач не мав правових підстав проводити заходи нагляду та контроль.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року, залишеною без змін ухвалю Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилалася на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управління Держпраці у Київській області сформовано направлення на проведення перевірки від 16.03.2015 року № 345, яким інспектора Кантур О. М. скеровано для проведення позапланової перевірки з питань дотримання законодавства про працю, у Національному агентстві з акредитації України.

Головним державним інспектором Кантур О.М. відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 06.05.2015 року № 15, 17.03.2016 року, здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7 з метою проведення перевірки у Національному агенстві України щодо звернення Народного депутата України ОСОБА_7

Під час проведення перевірки позивача Головним державним інспектором Кантур О. М. складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 26-151/258 від 17.03.2016 року, згідно якого в порушення вимог ст. 259 КЗпП України в частині створення перешкод у здійсненні нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та норм Національному агентстві з акредитації України в частині не надання документів та інших матеріалів необхідних для виконання покладених завдань Держпраці, Головою Національного агенства з акредитації України ОСОБА_4 відмовлено у наданні документів щодо проведення перевірки питань викладених у зверненні народного депутата України ОСОБА_7

ОСОБА_4 17.03.2016 року було надано відповідачу обґрунтування щодо відмови допуску до перевірки від 17.03.2016 року № 1-7/12-0352.

Головним державним інспектором праці Кантур О. М. складено Протокол № 26-151/203 про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4, працюючи на посаді Голови Національного агентства з акредитації України з 30 грудня 2015 року, розташованого за адресою: м. Київ, Печерський р-н., вул. Кутузова 18/7, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КУпАП, а саме: створив перешкоду для виконання покладених завдань на посадову особу Головного управління Держпраці у Київській області щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом ненадання документів для проведення перевірки додержання законодавства про працю (або не допуску до перевірки) у Національному агентстві з акредитації України 17.03.16 р., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 259 КЗпП України, ст. 16 Конвенції МОП № 81, ратифікованої Законом України від 08.09.04 № 1985-ІУ "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (1985-15) , Національному агентстві з акредитації України.

Постановою Головного державного інспектора праці Кантур О. М. від 21.03.2016 року № 26-151/203-29 адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП накладено на ОСОБА_4, Голову Національного агентства з акредитації України, штраф у розмірі 1360,00 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся в суд з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 929-р (929-2015-р) , погоджено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань праці постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" (96-2015-п) функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позапланова перевірка позивача повинна була проводитися у відповідності до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (z1291-12) (далі - Порядок № 390), а тому позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП.

Переглядаючи судові рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (96-2015-п) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

До повноважень Держпраці віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю згідно п. 6 ч. 4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (96-2015-п) ).

Враховуючи наведене, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 929-р "Питання Державної служби з питань праці" (929-2015-р) вирішено погодитися з пропозицією Міністерства соціальної політики щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань праці постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" (96-2015-п) функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

До функцій Державної інспекції з питань праці, обов'язки по здійсненню яких вказаним Розпорядженням Кабінету Міністрів України покладено на Держпраці, віднесено, зокрема, проведення перевірок з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Порядок № 390 (z1291-12) встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV (1985-15) , та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV (1986-15) , Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)" (1059-2010-п) , Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386 (386/2011) .

За приписами п. 2 Порядку № 390 (z1291-12) право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Згідно п. 3 Порядку № 390 (z1291-12) інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) . Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій позапланова перевірка позивача проведена за наявності на підставі звернення Народного депутата України ОСОБА_7 від 29.02.2016 року № 4/064-6/566 та за згодою Державної служби України з питань праці від 12.03.2016 року № 2557/4/4.2-ДП-16, тобто за наявності підстав та в порядку, визначеному у п. 3 Порядку № 390 (z1291-12) .

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право на здійснення позапланової перевірки Національного агентства з акредитації України.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4, працюючи на посаді Голови Національного агентства з акредитації України, під час проведення перевірки Держпраці в Національному агентстві з акредитації України 17 березня 2016 року створив перешкоду для виконання покладених завдань на посадову особу Головного управління Держпраці у Київській області щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом не допуску до перевірки у Національному агентстві з акредитації України.

Головним державним інспектором праці Кантур О. М. складено протокол від 17.0.3.2016 року № 26-151/203 про адміністративне правопорушення у зв'язку із не допуском до перевірки посадовою особою Національного агентства з акредитації України.

У ст. 188-6 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 230-1 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів (стаття 188-6). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, - штраф до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, оскільки постанову головного державного інспектора Головного Управління Держпраці у Київській області Кантур О. М. від 21.03.2016 року № 26-151/203-29 про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП винесено за наявності підстав, визначених у ст. 188-6 КУпАП повноважною особою Держпраці згідно вимог ст. 230-1 КУпАП.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 761/14035/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.