441/224/16-а Про скасування постанови про порушення митних правил - 11.10.2017 Прийняття

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: заступник начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Мірошниченко М. І., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС України Мірошніченко М. І. № 0236/20910/16 від 12.02.2016 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2014 р. близько 11 год. 26 хв. ОСОБА_4 ввіз на територію України в митному режимі "транзит" через пункт пропуску "Шегині" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування "Audi А4" н.з. НОМЕР_1, який зареєстрований в Республіці Польща та в порушення ст. 95 Митного кодексу України не вивіз цей транспортний засіб у визначений Митним кодексом України (4495-17) строк. Позивач вважає, що постанова відповідача № 0236/20910/16 від 12.02.2016 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України не є триваючим, було ним вчинене і закінчене 02.12.2014р., а отже адміністративне стягнення за порушення митних правил могло бути накладене на нього не пізніше 6 місяців з дня його вчинення, тобто не пізніше 03.06.2015 р.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 18.05.2016 року позов задоволено. Постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Мірошніченко Михайла Івановича № 0236/20910/16 від 12.02.2016 р. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України визнано протиправною та скасовано.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 21.11.2014 року ввіз на митну територію України через митний пост "Мостиська" Львівської митниці автомобіль марки "Audi А4" із реєстраційним номером НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 в режимі "транзит".

Листом Львівської митниці ДФС від 23.12.2015 р. ОСОБА_4 викликано до митниці для дачі пояснень щодо не вивезення транспортного засобу.

ОСОБА_4 прибув 25.01.2016 р. до Львівської митниці ДФС для дачі пояснень щодо не вивезення транспортного засобу.

Державним інспектором ВМО № 2 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС Боднаром А.В. 25.01.2016 р. складено протокол про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, оскільки станом на 25.01.2016 року позивач не вивіз за межі митної території України та у інший митний режим не помістив даний транспортний засіб на іноземній реєстрації, що підтверджується у базі даних ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС Держмитслужби.

Заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченко М. І. 12.02.2016 року винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0236/20910/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 грн.

Вважаючи дії заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченка М. І. протиправними позивач звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок особи доставити відповідні товари до органу доходів і зборів має чітко визначені часові межі, а тому тривалість часу після припинення такого обов'язку - це ознака, яка впливає лише на кваліфікацію правопорушення за ч.1, 2 чи 3 ст. 470 Митного кодексу України відповідно, однак, яка не дає підстав визначати, що таке правопорушення носить триваючий характер, оскільки обов'язок особи доставити товар до органу доходів і зборів уже припинений. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правопорушення, передбачене ст. 470 Митного кодексу України, не є триваючим, а тому строки притягнення до адміністративної відповідальності слід обчислювати з моменту вчинення правопорушення, а не його припинення.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обов'язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, і розглядається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил. Оскільки позивачем не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом, вчинене позивачем правопорушення є триваючим.

Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб.

Відповідальність за порушення вимог ст. 95 Митного кодексу передбачено у ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, зокрема, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до положень ч.1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_4 21.11.2014 року ввіз на митну територію України через митний пост "Мостиська" Львівської митниці автомобіль марки "Audi А4" із реєстраційним номером НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 в режимі "транзит" та на час розгляду адміністративної справи обов'язок щодо вивезення транспортного засобу не виконав.

Також позивач не виконав дій, передбачених у ч.1 ст. 192 Митного кодексу України, згідно якої у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України Львівській митниці ДФС України стало відомо у січні 2016 року, оскільки 25.01.2016 р. ОСОБА_4 прибув до Львівської митниці ДФС для надання пояснень щодо не вивезення транспортного засобу, що підтверджено протоколом про порушення митних правил, складеного щодо ОСОБА_4 25.01.2016 р. посадовою особою відповідача.

Тобто, датою виявлення порушення слід вважати 25.01.2016 року. Із цього часу орган доходів і зборів мав шість місяців для вирішення питання щодо накладення на позивача відповідного адміністративного стягнення.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що оскаржена позивачем постанова відповідача № 0236/20910/16 від 12 лютого 2016 року в справі про порушення митних правил прийнята в межах строків, визначених у ст. 467 Митного кодексу України, тобто шестимісячного строку з дня його виявлення. При цьому колегія суддів зазначає, що позивачем на час складення протоколу про порушення митних правил 25.01.2016 р. не вчинено дій щодо припинення адміністративного правопорушення, оскільки згідно автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України вказаний транспортний засіб з митної території України станом на 25.01.2016 р. не вивозився та у інший митний режим не поміщений.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року у справі № 441/224/16-а- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.