Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В.

Мороз Л.Л.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 727/3931/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Чернівецької області № 18/114 вих-16 від 14.03.2016 р. про заробітну плату; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР (358/95-ВР) , у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111 (2663-14) , що діяла станом на січень 2003 року) з розрахунку 90% від щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки прокуратури Чернівецької області № 18/114вих-16 від 14.03.2016 р. про заробітну плату, починаючи з 01.12.2015, без обмеження її максимального розміру.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

В липня 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року відкрите апеляційне провадження по справі.

9 вересня 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі № 727/3931/16-а до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності положень ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ статті 22 Конституції України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності ст. 22 Конституції України ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (76-19) року.

Задовольняючи вказане клопотання апеляційний суд виходив з того, що 14 вересня 2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про звернення на підставі ч. 5 ст. 9 КАС України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності ст. 22 Конституції України ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (76-19) року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У жовтні 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року відкрите касаційне провадження по справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року поновлено провадження у справі № 727/3931/16-а та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Поновлюючи вказане провадження суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 20.01.2017 року (v0001700-17) про відмову в зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року положенням ст. 22 Конституції України, було встановлено відсутність підстав для звернення до Конституційного Суду України із поданням з приводу зазначеного питання.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасована постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 червня 2016 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 727/3931/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії призначена до розгляду на 10 жовтня 2017 року в порядку письмового провадження.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14 вересня 2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про звернення на підставі ч. 5 ст. 9 КАС України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності ст. 22 Конституції України ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (76-19) року.

Положеннями ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 № 422/96-ВР встановлено, що Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України приймає рішення.

Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

На підставі положень ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційним Судом України за наслідком розгляду конституційного подання Верховного Суду України рішення прийняте не було, при цьому в разі прийняття такого рішення останнє не вплине на спірні правовідносини у даній справі, які виникли до прийняття такого рішення.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції викладений в ухвалі від 14 вересня 2016 року про наявність підстав для зупинення провадження по справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності ст. 22 Конституції України ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (76-19) року.

Згідно ч.1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Беручи до уваги те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року поновлене апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасована постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 червня 2016 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині вимоги про скасування ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 160, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.